Читацькі підсумки 2018 року

Дійшов кінця ще один рік. Щодо читання в мене він був лінивим: не хотілося читати нічого серйозного, багато книжок починалися і закидалися або ж читалися дуже повільно і так і не дочиталися. Якщо вірити Goodreads, то прочитала я 51 книжку. Туди входить пару графічних романів, хоча прочитані комікси я відмічала далеко не всі.

Перша половина року в мене була досить інтенсивна. Я брала участь у Yakaboo Bingo Winter 2018 і прочитала за 2.5 місяці 25 книжок. За березень і квітень я ковтнула кілька величезних книжок (кожна з яких більше 500 сторінок). А далі... Далі почалися проблеми. І винен у цьому "Гаррі Поттер". Я послухала всю серію у начитці Стівена Фрая, щоб зрозуміти, чому мене бісить головний герой і з якого моменту. До речі, дякую, це найпопулярніший допис на моєму блозі. Я не буду вдаватися в деталі, що з "Гаррі Поттером" не так. Це кльова серія, але багато що там мене вибішує. Сьома частина мене жахливо розчарувала. Тому я відкрила свій улюблений Fanfiction.Net на відповідному фендомі і почала читати. Зверху вниз за популярністю. 100 штук я прочитала точно, далі припинила рахувати. Мої запити: Северітус (Снейп є ментором/рятує від Дурслів/всиновлює Гаррі), дружба Гаррі і Драко, Гаррі — слизеринець, Гаррі використовує парселмову і просто цікаві AU чи подорожі в часі.
Я хочу зараз назвати кілька робіт, які мені найбільше запам'яталися. По-перше, трилогія A Year Like None Other ("Рік, не такий, як інші"). Фанфіки розміром з роман, ангстові і зосереджуються на психологічних портретах, внутрішніх проблемах та сімейних стосунках між Гаррі, Драко та Снейпом. Писалися ще до виходу "Напівкровного принца", тому не дивуйтеся, що Снейп чистокровний.
Далі Harry Potter and the Battle of Wills ("Гаррі Поттер і битва волей"). Хороший сюжетний фік,  і Снейп лишається максимально snarky professor  аж до самого кінця. Гаррі і Снейп не стають близькими, але доходять до взаємного порозуміння.
Інший дуже крутезний фік — Harry Potter and the Prince of Slytherin ("Гаррі Потер і принц Слизерину"). Унікальна історія зі своїми інтригами і сюжетними поворотами, розумний Гаррі, в Слизерині ще й парселмови не боїться. Обов'язково рекомендую.
Маленький фанфік, але запав мені в серце Potter's Portrait ("Портрет Поттера"). Кумедна історія про портрет Гаррі в кабінеті міністра магії.
І ще варто згадати про пародію "Гаррі Поттер і методи раціональності", написану Елізером Юдковскі із залученням до сюжету наукових методів. Гаррі зростає в сім'ї оксфордського професора і після потрапляння в Гоґвортс вирішує дослідити закони магії. Навіть українською перекладено.
Якщо хочете, можу скласти більший список рекомендацій на ці теми (штук 30, думаю, набереться). Хто боїться англійської, можу запевнити, що фанфіки — це той вид літератури, де лексика здебільшого проста.

Переходимо до, власне, книжок.
Із художньої літератури мій номер один — роман "Гідність і гонор" Джейн Остін. Я довго вагалася, чи читати його, бо боялася, що це соплива романтика або моралістика. Так сильно я ніколи не помилялася. Не думала, що настільки захоплюся Остін, що одразу скуплю всі інші її книжки і відчуватиму постійне бажання повернутися до її стилю.
Не менш вразила й повість "Про мишей і людей" Джона Стейнбека та "У хащах" мого улюбленого Акутаґави Рюноске. Останнього, до речі, читала японською за методом Іллі Франка. Усім письменникам-початківцям, які пишуть коротку прозу (не має значення, в якому жанрі), раджу читати Акутаґаву. Він майстер.
З української класики заново відкрила для себе Лесю Українку через "Бояриню". Там стільки сарказму і актуальності, ви просто не уявляєте.
Серія, яка підірвала мій мозок, — "Пісні Гіперіона" Дена Сіммонса. З одного боку, у мене було багато претензій, з іншого, я розмірковувала над цією книжкою кілька місяців, бо вона мене не відпускала.
У категорії фентезі абсолютний переможець — "Бартімеус. Око ґолема" Джонатана Страуда. Ідеальне підліткове фентезі для мене.
Українські автори будуть здебільшого дочитуватися у 2019 році, але було кілька досить приємних знайомств: "Гессі" Наталі Матолінець та "Mox Nox" Тані Малярчук.
Відкрила для себе й захопливий ретелінг, який давно хотіла прочитати, аж тут український переклад підвезли — "Сонце і місяць, сніг і лід" Джесіки Дей Джордж. А знайти нормальний ретелінг непросто, повірте мені.
Повертаючись до українських авторів. "Генерал короля Богуслав Радзивіл" Ірини Даневської — мій особистий 52-епізодний історичний серіал від NHK. Роман описує події Хмельниччини. Я його ще не дочитала до кінця, але навіщо ж закінчувати насолоду так швидко?
З дитячого хочу відзначити "Як прокласти залізницю" Мартіна Содомки. Це техноказка. Всередині книжки є шикарні ілюстрації механізмів і пояснень з термінами, як все це працює. Бідолашні батьки, які не вчили у школі фізику.
Серед коміксів однозначний фаворит — "Бетмен: Ноель" Лі Бермехо. З українського майже все, що я читала, було якісне: "Скеггі Згуба" Ігоря Баранька, продовження "Серед овець" Корешкова, друга "Воля" теж не розчарувала. У 2019 році обіцяють кілька робіт у жанрі темного фентезі.  Поки жалкую, що не дісталася до третьої частини "Бетмена. Місто сов" та другої частини "Сендмена".
І нон-фікшн. Та майже все було круте, але тільки на "Нікола Тесла. Мої винаходи" та "Емоційний інтелект" Деніела Ґоулмана є відгуки. Бо вони повністю дочитані. Серед частково прочитаного хочу звернути на наступні книги. "Простір можливостей. Україна в добу заліза та пари" Тетяни Водотики розповідає про економіку, розвиток промисловості, експорт, інвестиції, становлення залізничної інфраструктури, зміну суспільства в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Стиль сухенький, але тут чимало цікавих фактів. Хоча мені не вистачило карт.
"AVE. До 100-річчя Гетьманату Павла Скоропадського" — величезна збірка статей у публіцистичному стилі від газети "День" про гетьмана, його політику, його рід, нащадків і сучасників. А яке там гарне оформлення!
"Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі" Вілла Ґомперца — про сучасне мистецтво, так. Імпресіонізм і далі. Написано у легкій цікавій манері, з художніми історійками про митців. Дуже рекомендую, кого цікавить мистецтво.

Книжкові розчарування. Всього три. Це "Темна матерія" Блейка Крауча, "Велика магія" Елізабет Ґілберт та "Harry Potter and the Deathly Hollows" Ролінґ. Остання частина мене вибішує, гррр.

Оновився і сам блог. Я трохи змінила дизайн, і тепер до кожного відгуку роблю фото. Усі фотки я викладаю на Інстраграм, що означає, що з'явився новий відгук. Також там викладаю розпаковочки і покупки. Але головне — я створила сторінку блогу на Фейсбуці. Тому можна підписуватися і слідкувати за новими відгуками. Буду також викладати туди якісь проміжні враження та навколокнижні тексти.

СТАТИСТИКА

Мови. Я читала українською та англійською, а також 1 книгу японською методом Іллі Франка. Враховуючи кількість прочитаних англійською фанфіків, щось співставляти немає сенсу. Окрім аудіокнижок "Гаррі Поттера", англійською я прочитала ще 6 книжок. Найскладнішою була "La Belle Sauvage" Пуллмана. Завжди гальмую на британцях.
Стать авторів (опускаючи збірки і комікси, рахунок за унікальним автором). Чоловіків —  20, жінок — 19, небінарних квірів — 1. Якась магія.
Жанри. Тут нічого дивного, найбільше фентезі. На другому місці — нон-фікшн, на третьому — наукова фантастика і класика.
Обсяг. Goodreads підрахував, що середній обсяг прочитаних мною книжок — 398 сторінок. Менше 300 сторінок — це не книжка навіть :)
Найпопулярніші дописи. 288-294. Джоан Ролінґ "Гаррі Поттер", 276. Джейн Остін "Гідність і гонор", 295. Деніел Ґоулман "Емоційний інтелект", 274. Джон Стейнбек "Про мишей і людей".

ПЛАНИ НА 2019 РІК

1) Вдарити по НФ. Дочитати "Сліпобачення" Пітера Воттса і "Проблему трьох тіл" Лю Цисіня. Вони шикарні, але я просто розтягую. Годі. А ще ж є інші фантасти, з якими я зафоткалася і нахабно не читаю: Збєшховський і Дукай.

2) Вдарити по укрфентезі. Перш за все, "Лазарус" Світлани Тараторіної, "Дитя песиголовців" Арєнєва і "Тінь на порозі" Нати Гриценко. Ви можете здивуватися, чому я досі не прочитала "Лазарус" — моє ідеальне фентезі у вакуумі + я зацінила стиль авторки з її оповідань. Штука в тому, що я якраз брала участь у NaNoWriMo і в мене сетинг теж на початку ХХ століття. Тому я плакала, але відкладала. Роман не дописала, дійшла до 20 тисяч слів і зрозуміла, що необхідне перепланування. Але перед НаНо встигла дописати старе оповідання з того ж світу на "Азимут". Якщо комусь цікаво, то ось воно: альтернативна Україна, стімпанк, обробка "Цвіту яблуні" Коцюбинського і дуже похмуре. Роман буде веселішим, якщо я його домучу.

3) Дочитати недочитане. І "Радзивіла", і весь той нон-фікшн, про який я говорила. А ще в мене з позаминулого року провисають "Українські жінки у горнилі модернізації".