276. Джейн Остін "Гідність і гонор"

5.5/5
От на кого завжди можна покластися в жанрі роману, то це на британців. Це тексти без крихти зайвого, іронічні і влучні.


"Гідність і гонор" явно розходився із тогочасними уявленнями про роль жінки в сюжеті та взагалі тематиці, на яку могла писати жінка. Тут немає охів-ахів та зомлівань прекрасних дам у руках не менш гідних джентельменів. Безперечно, основна сюжетна лінія є любовною і розвивається між Елізабет, другою з п’яти дочок сім’ї Беннетів, та дуже заможним, але неприємним за характером містером Дарсі. Через що, власне, цей роман і був приречений на успіх серед широких мас. Але найпрекрасніша тут саме соціальна іронія, часом дуже гостра, але не менш дотепна. Серйозно, коли я дочитала “Гідність і гонор”, я дуже довго не могла взятися за іншу книжку і мене тягнуло перечитати її знову. Довелося подивитися серіал)
Починається роман надзвичайно цікаво і задає тон наступним подіям: “Існує незаперечна істина: молодий юнак при великих статках зобов'язаний шукати собі дружину. Хоча нікому не відомо, що відчуває або думає собі сам той одинк, коли вперше прибуває у якісь краї, ця істина настільки укорінена в головах сусідських родин, що на нього одразу дивляться, як на законну власність якоїсь із дочок”. Остін розмірковує про шлюб, багатство, мораль, соціальне положення та становлення самих героїв.


Наприклад, мене досить зачепив випадок із подругою Елізабет Шарлоттою, яка вийшла заміж заради грошей за містера Коллінза. Цікаво, як авторка протиставляє цих двох героїнь: хоч обидві вони й розумні та освічені, але Елізабет не може переступити через себе, щоб вийти за чоловіка, якого вона не поважає, в той час як Шарлотта розуміє, що це її шанс здобути власне господарство і майнову незалежність. І, як зрештою бачимо, їй цілком вдається керувати своїм чоловіком та його будинком і грошима. Коли Елізабет навідує подругу, то знаходить в собі сили примиритися з її вибором, адже Шарлотта нарешті здобуває те, чого прагнула.
Що ж до самої Елізабет, то вона стала однією з моїх найулюбленіших літературних героїнь. Серйозно, її просто неможливо не полюбити. Це дівчина, яка досить тверезо мислить і знає, що вона має право на щастя попри всі суспільні уявлення про місце жінки. Звісно, здобувши негативне перше враження про містера Дарсі, вона не може його позбутися і нав'язує йому й інші вади.
Якщо так подумати, то найкраще в цій книзі те, що герої в кульмінаційному моменті визнають власні недоліки і борються з ними. Важко уявити той сором, який пережила Ліззі після листа Дарсі. Від такого сорому точно згорають і під землю провалюються)
Стиль Джейн Остін легкий і дотепний. У відео, які я виклала нижче, згадується той момент, коли Вікем і Дарсі перетинаються. Один із них зблід, а другий почервонів, але авторка не каже, хто саме. І це додає інтриги тексту. А які діалоги! Завжди з підтекстом, завжди оригінальні.



Кілька слів про переклад. Переклад Тетяни Некряч згадувався в одному з обговорень на Фейсбуці про гарні переклади, де доречно зазначалося, що в цьому варіанті збережена оригінальна алітерація у назві П-П = Г-Г, на відміну від уже традиційного перекладу “Гордість і упередження”. І, якщо чесно, прочитався переклад на ура.
Пробіжуся за компанію по оформленню. Мені подобається стиль малюнку на обкладинці та ілюстрацій всередині, тішить закладинка-лясе, але сам підхід до дизайну серії, як на мене, не надто привабливий. Щось зелене і незрозуміле)

Наостанок хочу порекомендувати відюшки з Crash Course про цю книжку. Легко і цікаво викладений аналіз:




Коментарі

Популярні публікації