288-294. Джоан Ролінґ "Гаррі Поттер" (усі частини)

Мені було нудно.
Не те щоб на роботі зайнятися нічим, але слухати музику набридло. По Новому каналу якраз почали знову показувати поттеріану, і я залюбки подивилася першу частину та вирішила таки дійти до останніх фільмів, які я не бачила. Заодно в мене виникла ідея переслухати книжки. Якщо чесно, відколи я в школі дочитала ГП, то жодного разу до нього не поверталася, і засилля поттероманських матеріалів у "Світі Фентезі" на це мене не надихали. Мушу сказати, сам головний персонаж мене завжди дратував. Я була переконана, що це через фільми, тому що після другої частини Деніел Редкліф у ролі ГП мене просто вибішував. Тому я вирішила перевірити теорію, чи в книжках це все-таки ліпше, і знайшла прекрасну британську начитку Стівена Фрая (рекомендую).  Отож, коротко про кожну книжку:



1) "Філософський камінь". Дитяча книжечка про бідну сирітку. В цілому, мило, якщо це одна частина в такому стилі.
2) "Таємна кімната". Не витримала і здалася на перших розділах. Знаєте, Лемоні Снікет починає свої книжки із серії Unfortunate Events приблизно подібно, штибу все перебільшено погано і буде ще гірше, але в нього це смішно. Тут просто драма. Бе.
3) "В'язень Азкабану".  О! Це той ідеальний баланс між казкою про сирітку, світом магії і повнокровними персонажами. З'являється гумор (ми не саджаємо людей в Азкабан за надування їхніх тіток), й історію справді цікаво читати. Це одна з двох найкращих частин зі всієї серії, і вона гідно завершує "дитячу трилогію". P.S. Фільм ніколи не подобався.
4) "Келих вогню".  Нууу... Оцінила факт розширення географії, світу і все таке, але занадто затягнуто Темний лорд воскресав. Якось забагато другорядних ліній, які нікуди в подальшому не ведуть або не сильно впливають. Половину б викинула. Але все ще ця частина краща за останні. Переходимо у нову вікову категорію.
5) "Орден Фенікса". Друга частина, яка мені найбільше сподобалася, хоча саме з цього моменту і до фінальної битви ГП починає мене вибішувати. Але про хороше. Більшість книжки надзвичайна, адже тут є цілеспрямоване керування громадською думкою і тиранка Амбридж. А ще тут є один тепер із моїх улюблених розділів про вибір професії — респект Макґонеґел і начитці Стівена Фрая (рекомендую послухати, наче аудіодрама). Другорядних персонажів значно розширено. Розумію, навіщо вбито Сіріуса, але складається враження, що персонажа просто злили.
6) "Напівкровний принц". Найнудніша частина. Це все.
7) "Смертельні реліквії". Більша половина книжки — *нецензурна лексика*
- Куди саме ми підемо?
- Я думав відвідати Годрикову долину.
- А ти не думав, що Волдеморт буде слідкувати за цим місцем, знаючи, що ти захочеш туди навідатися?
Це ніколи не спадало на думку Гаррі.
Нагадайте, чому він досі живий?
Із книжки в книжку Герміона закликає до його здорового глузду, і, навіть зазнавши втрати у 5-ій частині через свою непробивну впертість, цей герой абсолютно не вчиться і наступає на ті самі граблі. Наприкінці, звісно, всі раптово порозумнішали. Слухала заради розділів про Снейпа і Невіла. Дуель ГП і Волді — пафос/драма/eyes-rolling. Добре те, що добре скінчилося.


Тепер про інші враження.
Улюблений персонаж. Коли я вперше читала ГП, то моїм улюбленим персонажем була Герміона. Переслухавши всі книжки з її писклявим начитуванням, я зрозуміла, що найкрутіший персонаж у всій цій історії — це Невіл. Насправді йому присвячується не так багато часу, але спостерігати за його змінами дуже цікаво. Видно, що хлопець росте і набуває впевненості.
Із дорослих персонажів — ван лав фо Макґонеґел.
Снейп. Мені здається, що спочатку авторка не планувала для нього такого бекґраунду. Досить цікаво, що сцена його смерті у книзі і фільмі показують зовсім інші характери. Алан Рікман вивів цього героя на зовсім інший рівень, і ти просто ридаєш, коли він каже: "У тебе мамині очі". У книзі мені просто його шкода. Його долю спланували з великою часткою садизму. Це нервовий і надзвичайно замкнутий у собі чоловік. Нам чітко вказують на те, що він був самотній і за всі ці роки не зробив кроку вперед, жив напівжиттям. Після спогадів стає зрозуміло, що він прив'язався до Дамблдора, і це було дуже жорстоко просити його вбити директора. Жорстокі автори.
Драко і Слизерин. Що я б хотіла реально змінити у всій серії, то це уявлення про слизеринців як про злих-презлих дітей, які підтримують Темного лорда. Серйозно. Подивіться останню книжку. У фільмі це ще більша дискримінація. Нема жодного позитивного слизеринця. Жоднісінького. Єдиний персонаж, який представляє цей факультет, — це Драко. І в того зрештою забирають і не дають далі шансів для показу іншого боку. Слизеринці — це наче цапи-відбувайли для всіх поганих речей, які можуть трапитися з позитивними персонажами.
Парселмова. Що мене дууууже інтригує, що парселмова після другої книжки перестає грати будь-яку роль. Але як, як можна ігнорувати можливість розмовляти зі зміями?! Іще одна причина, чому мене бісить ГП.



Гаррі/Герміона? Коли СФ тільки починався як спільнота для обговорень, то в нас було багацько поттероманів. Які вказували на те, що тру пейрінг — це Гаррі/Герміона. Спробувала  побачити причину для такого припущення. Авторка чітко розділяє романтичну любов, і це явно не вона.
Фанфіки. Fanfiction.net показав великий вибір історій і те, що не мене одну дратували усі ті моменти, які я перерахувала. Для альтернативного завершення війни рекомендую Harry Potter and the Battle of Wills. Класно прописані стосунки ГП і Снейпа. Про дружбу ГП і Драко — все ж повернення в минуле Regrets Collect Like Old Friends (перша частина із переписаних років). Що мене приголомшує, що чимало людей не полінувалося переписати майже всі книжки під свої історії.  І кожна частина по 30 розділів щонайменше.
Для раціонального стьобу ще раз порекомендую Harry Potter and the methods of rationality. Є український переклад.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації