Комікс #7. "Монолог травниці. Томи 1-3"

Маомао — мимовільна служниця при дворі імператора з незвичайними талантами: вона не лише вміє читати й писати, а ще й знається на травах і отрутах. Палати наложниць повні скандалів, підступів і хитрощів. Хвороби й отруєння тут на кожному кроці. Ще й дивний євнух Джінші вічно крутиться довкола неї. Тож Маомао дозволяє себе затягнути в розплутування палацових пристрастей і заодно врятувати кілька життів.

Доволі непогана манґа з детективною складовою і цікавою персонажкою, яка поступово розкривається. Перший том мені здався середнячком, але далі історія затягує, з'являються нові справи, і ми спостерігаємо Маомао з несподіваних сторін.

Джінші, якщо чесно, спершу мене сильно вибісив. Жодного розуміння особистого простору у хлопця. Так би і врізала. Але поки він витримує дистанцію з Маомао, то я можу йому співпереживати і з нього сміятися.

Мальовка приємна, художник справляється і з комедійними сценами, і з драматичними розкриттями, і з моментами мімішності.

До речі, давно вже не читала про персонажів, які спеціально роблять себе менш привабливими, а потім перетворюються на крутих в задуманих сценах. Я людина проста, люблю таке. У Маомао хороша для цього причина (і тому Джінші вдвічі більше бісить).

Сетинг ніби китайський, а ніби не зовсім. Дія відбувається у вигаданій країні, схожій на Китай незрозумілого століття. Знаєте, є псевдоєвпропейські сетинги, а тут уже псевдокитайський сетинг. (Псевдокитайські теж доволі популярні серед авторів.) Тож автор має свободу міксувати різні елементи, не боячись порушити принципи історизму.

Ліцензійний переклад:

- стандартна важка цеглина у твердій обкладинці від "Lantsuta" (я вже звикла);
- всі звуки адаптовано, майже всі перемальовано — найс;
- для китайських імен використовується академічна система;
- кілька помилочок ловила, але некритичних;
- переклад на око норм (не будемо чіпати питання 壬氏 Джінші/Женьши, 簪 кандзаші/шпилька);
- (хоча я не зрозуміла, чому канзаші, а не кандзаші; кожен перекладач сам собі система).

Оцінка: 3.8/5

Лінгвістичний бонус на моєму іншому блозі: чому Джінші — котикосталкер, а Маомао — киця?