426. "The Matrimonial Advertisement" Mimi Matthews

Почнімо з хорошого. Мені загалом подобається, як пише Мімі Меттьюс. Я читала її "The Work of Art", і в цьому романі теж є елемент, який мені подобається — це наганяння тривожності й саспенсу не гірше від трилеру. "Шлюбне оголошення", звісно, більше нагадує готичний роман з таємничим абатством, похмурим чоловіком і темним минулим. Як і "The Work of Art", любовний інтерес — травмований ветеран британської армії, який рятує головну героїню з лихої ситуації за допомогою шлюбу (і не лише). Тільки тут вже Вікторіанська епоха.

За сюжетом, леді Гелена Рейнолдз відгукується на оголошення в газеті про пошук дружини. Вона має переїхати в похмурий Північний Девон і жити відлюдне життя з незнайомим чоловіком, а в обмін просить лише, щоб він був до неї добрим і міг її захистити. Джастін Торнгілл — капітан у відставці, якого під час повстання сипаїв тримали в полоні і випалили йому лице й тіло, шукає зручну досвідчену жінку для спільного проживання й інтимних стосунків, та він зовсім не чекав побачити вишукану вродливу леді. Утім, вони одружуються — і шляху назад вже нема.

Мімі Метьюз зачіпає тут важливу тему, коли незручного родича — а особливо жінку — могли оголосити психічно хворим і запхнути до божевільні із абсолютно жахливим нелюдяним "лікуванням". Гелена переживає кілька таких "процедур", зазнає насилля від свого дядька та його посіпаки і тому зважується на відчайдушний крок — поставити все на заміжжя, ставши власністю іншого чоловіка. Однак дядько також так просто це не спустить і намагається проголосити її неповносправною для згоди на шлюб. А причина, чому він це робить, у грошах. У великих грошах, які заповів Гелені її брат, який, ймовірно, загинув у Індії.

Як на мене, на цьому в історичному контексті варто було зупинитися.

Тому що це сучасний роман у світі, де колоніальна оптика прочитання текстів є валідною. І робити сьогодні любовним інтересом чоловіка, який брав участь у британській колонізації Індії і так сильно наголошувати на цьому — це, як на мене, великий промах. Типу, авторка зробила все, щоб його обілити: от він і жінок не ґвалтував, і взагалі співчував місцевим та мав серед них друзів. І взагалі, він відчуває провину за Різню в Канпурі, що не постарався захистити британських жінок і дітей від повстанців. І, коли інші загинули, він вижив, хоч і був знівечений. Оце-от все не міняє того, що він добровільно пішов в армію і хз що в Індії робив. Не просто ж він так капітана вислужив. Оцей бекґраунд був абсолютно зайвим. Особливо так детально. Хоч і історичний, це все ще любовний роман. Мета таких історій в тому, щоб читачу подобалися герої, які мають закохатися одне в одного. В Джастіна, як на мене, й так було достатньо травм, щоб обійтися без усього цього. Натомість я взагалі не могла йому співчувати. От нуль емоцій. (Боже, я боюся того часу, коли росіяни почнуть штампувати любовні романи про своїх нещасних ветеранів, які повернулися з Російсько-української війни...)

Одним словом, прочитано з безкоштовної електронки, написано непогано, але матеріал для героїв треба добирати обережніше...