416. ​Т. Кінґфішер "Кропива та кістка"

Сподобалось 100%. За божевільністю складу команди, це аніме "Зарізяки" (Slayers), за тоном оповіді — "Зоряний пил" Ніла Ґеймана. У підсумку темнувата казка, яка міксує впізнавані фольклорні мотиви: три випробування, одяг з кропиви, легка некромантія, лихий принц, хрещена-фея, гоблінський ринок, воїн, який не може повернутися додому, і так далі.

Марра — наймолодша принцеса маленького королівства, яку відправили жити в монастир. У звичайний жіночий монастир, де її вчили шити й приймати пологи. Її старша сестра вийшла за принца могутнього Північного королівства й померла. Її середня сестра вийшла заміж за того ж принца і змушена весь час народжувати дітей, які помирають, поки не народить спадкоємця або не помре сама. Що доволі ймовірно, бо принц її жорстоко б'є. Якщо станеться останнє, то доля Марри очевидна.

Однак Марра не згодна з таким фіналом. Вона замислює вбити принца. Як це зробити — інше питання, адже навичок і сміливості для такої виправи в неї нуль. Зважившись, вона йде за порадою до прах-відьми, оживляє з кісток пса, рятує воїна на гоблінському ринку, залучає непутящу хрещену-фею — і не забуваймо про курку з демоном всередині! 

(Щоразу хихочу з того, що більшість часу Фенріс просто рубає дрова).

"Кропива та кістка" — це одна з примхливих фентезійних історій, де важлива мандрівка, а не фінал. Починається вона на похмурому моменті для Марри, коли, здавалося б, ситуація безвихідна і вкрай самотня. Та з ходом сюжету, навіть якщо план із вбивства принца до останнього моменту не вимальовується, Марра знаходить друзів і щиру підтримку. І це не може не підкупати.

Хороше фентезі. Неодмінно почитаю ще щось цієї авторки.