414. Ґульнара Бекірова "Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941—1991 роки)"

Напевно, найважча прочитана цього року книжка в емоційному плані. 

Це дуже детальний нонфікшн про те, як цілий народ оголосили зрадниками, примусово вивезли в чужі краї і десятиліттями не давали повернутися додому. Про вперту боротьбу кримських татар за те, щоб отримати нарешті справедливість. 

Книжка збагачена документами, свідченнями очевидців та фотоматеріалами. Коли читаєш офіційні документи радянської влади, всередині просто холоне.

Це люди, які не здавалися, коли їх знову і знову жорстоко викидали з будинків та висилали з Криму. Це люди, які влаштовували голодування, самоспалення і не відмовлялися від своїх позицій навіть під страхом виключення з університету та ув'язнення.

Як і кожен рух, він мав свої злети й падіння, але дух його радянська тоталітарна машина не зламала:

"З огляду на це хочу зауважити, що у КДБ завжди переоцінювали роль особистостей. Національний рух — це наслідок того, що існує національне питання, яке потребує справедливого рішення, а не результат пропаґанди та діяльности окремих неприхильних до радянської влади індивідуумів, як це хочуть подати каральні органи. Тому я не маю сумнівів, що буде достатньо людей, які посядуть моє місце у русі і виконуватимуть свій національний обов'язок, можливо, набагато краще, ніж це намагався робити я" (з промови Мустафи Джемілєва на суді).

І коли їм нарешті вдалося повернутися додому, стався 2014 рік. Йбн рсн. Йбн рсн, яка рано чи пізно піде нхй з Криму.

P.S. Дякую Світлані Тараторіній за добірку книжкових рекомендацій про Крим.

Рекомендація від мене: якщо ви ще не дивилися фільм Нарімана Алієва "Додому" про сучасні події, неодмінно подивіться.