408. Daindreth's Assassin by Elizabeth Wheatley

Не можна вестися на відеорекламки фентезі, нічого мене життя не вчить.

Я знайшла цю книжку, бо в Елізабет Вітлі дуже кумедні рілзи про різні піджанри романтики (один із них я навіть переклала), а сама вона написала цю романтично-пригодницьку фентезійну серію про принцесу-асасинку Аміру, яка скута прокляттям коритися батьку. Одного разу він засилає її вбити імператора, який має одружитися з її молодшою сестрою, і їй це не вдається, бо тіло імператора ділить жахливий демон. 

Але імператор, Дейндрес, вражений тим, що їй вдалося прижучити його демона, який є його родовим прокляттям, і він вирішує одружитися з Амірою замість молодшої сестри. Батько Аміри змушений коритися імператору і несвідомо передає контроль над нею її нареченому. Аміра і Дейндрес хочуть скинути з себе свої прокляття, закохуються одне в одного, але нинішня імператриця заради процвітання (?) імперії хоче, щоб демон і далі сидів в її сині і обміняти це на певні вигоди. Все дуже заплутано)

Найбільший мінус для мене тут — недоточений стиль, слабкуваті описи й діалоги. Я не зрозуміла, як ми прийшли до того, що Дейндрес, виявляється, насправді дуже добрий і чуйний, і яким чином між головними героями спалахнуло кохання. Текст більше ставить перед фактом, аніж показує це на прикладах. Привабливість Аміри як персонажки також мені не дуже зрозуміла. Цей сюжет міг би справляти набагато краще враження, якби він був розказаний сильнішим авторським голосом. Тобто сама по собі книжка непогана, вона радше стандартна, але я мала більші очікування.

Далі серію читати не буду. 

P.S. Фінт зі скиданням прокляття нагадав мені фінал "Зачарованої Елли". :)