Телеграм-канал

400. Олексій Гедеонов "Ольвія. Зима змін"

Упевнена, ви щось чули про Ольвію. Але навряд чи це "щось" буде надто деталізоване. А тема грецьких колоній на півдні України напрочуд цікава і нерозкрита в нашій сучасній літературі. Олексій Гедеонов вирішив виправити цю ситуацію і описав один з найцікавіших її епізодів — облогу Ольвії Зопіріоном, полководцем Александра Македонського.  

Оповідь ведеться від імені хлопчика-підлітка Алкіона Гатасида, Котосина, якого однієї зими підкинули в глеку разом із котом до храму Аполлона Іатроса-Лікаря. Там він і виріс як прислужник при храмі, але мріяв стати героєм. Яким він і стане, хоча, можливо, не так, як він очікував чи як уявляв собі читач.  

На презентації книжки автор зазначає, що спеціально обрав таку собі межову роль для протагоніста, адже, оскільки Алкіон не мав батьків, а точніше батьків-громадян Ольвії, він не міг бути громадянином поліса, себто брати участь у суспільному житті.  

Зізнаюсь, я очікувала чогось більш пригодницького, але книжка насправді дуже реконструкторська. Це намагання художніми засобами відтворити повсякденне життя ольвіополітів на основі: як і де вони жили, як вдягалися, як і кому молилися, з ким торгували, що вирощували, які вироби виготовляли тощо. Зокрема тут багато уваги присвячено гончарному ремеслу.  

Окремої уваги тут заслуговує елемент магії: грецької і скіфської. Скіфи тут зокрема відіграють не останню роль, а подруга Алкіона Хелідона має здатність показувати майбутнє. Атмосфера древньої містики на своєму місці. Магія межує з релігією і медициною водночас. 

Одним словом, Ольвія постає квітучим щасливим містом, до якого зрештою підступає війна. 

"Клянусь Олімпійцями та героями, які володіють стінами, містом і хорою, що не зраджу стіни Ольвії та хору її нікому — ні еллінові, ні варварові, ні цареві македонському, про смерть якого знаю. Але боронитиму. А тому, хто бажає зрадити або порушити слово, не дозволю й не приховаю, але свідчитиму перед людьми. Стану ворогом для тих, хто лихе задумує, зраджує чи схиляє до падіння Ольвію, або стіни її, або хору ольвійську. Зевес, Феб, Посейдон, Мати Кібела й усі боги! Мені, хто пристане на це, нехай буде благо і самому, і роду, і моїм людям, а мені, як зраджу, — зло і самому, і роду, і моїм людям. Нехай не дасть плоду ні земля, ні море та жінка не народить прекрасних дітей і нехай не житиму, адже місто Щасливе дорожче за життя й багатства!"  

Найцікавіша частина, як на мене, друга — це облога Ольвії. Вона написана жваво, ми маємо змогу зазирнути всередину міста, що відмовляється здаватися на вимоги загарбника і робить все можливе, щоб йому протистояти. Хоча доводиться ловити певних зрадників. 😡 Детальніше про облогу Ольвії можна послухати в цьому відео. Якщо коротко, то Ольвія рятується від хаосу всередині за допомогою радикального рішення: пробачити всі борги, зробити негромадян громадянами і надати свободу рабам.

"А нині прийшов Зопіріон — відібрати моє життя: нинішнє, пройдешнє та майбутнє.
Моє життя і багатьох інших. Так завжди чинить війна неправедна. Вона ж бо ненаситна". 

Деякі сцени, хоча й вигадані автором, постають моторошними. Наприклад, показова страта селян перед стінами Ольвії чи загибель сина цілительки. 

Текст гарно стилізовано, діалоги персонажів, слова, які вони використовують, створюють відповідну атмосферу древньої грецької колонії. Я навіть трішки здивувалась, що це перший український текст автора (але не останній 😉). 

З мінусів я б назвала повільнуватий темп на початку книжки. З одного боку, ці сторінки дають змогу уявити уклад міста в подробицях, з іншого, я б хотіла більше динаміки. Не знаю, як це заходить на цільову аудиторію — підлітків 12+ — але я трішки звикла в таких книжках до харизматичніших героїв, які одразу хапають за руку читача і ведуть за собою. (До Алкіона в другій частині питань не маю — мені все сподобалось). 

Друге — це можна було б розширити ще словничок, додати більше слів. Так, якщо будете читати, знайте, що позаду є словник з тлумаченнями деяких слів. Бо я здогадалась перевірити його наявність тільки на сторінці 50-ій.

Щодо оформлення, то книга має яскраву привабливу обкладинку, яка одразу чіпляє око, і цікаві форзаци. Всередині теж повно ілюстрацій, але більше скетчевих. Видання гарне і за дизайном, і за форматом. 👍

З несподіваних плюсів: одразу після "Ольвії" я почала читати "Плавання до Сарантію" — і мені так зайшло! 🤣 

Одним словом, якщо хочете відкрити для себе нову тематику, спробуйте "Ольвію". А якщо ліньки читати книжку, то хоча б гляньте короткі матеріали, які я додам далі. 😁

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації