399. Євгенія Кузнєцова "Спитайте Мієчку"

 Книжка, яку я довго не хотіла читати, бо contemporary література — не зовсім моє, а ще мене страшенно бісило зменшено-пестливе "Мієчка" в назві.

На початку літа я таки зважилась дізнатися, що ж там такого цікавого, знайшла її на АБУК, слухала переважно, коли кудись ходила, і ось нарешті завершила.

Дві сестри Мієчка і Лілічка приїжджають до бабусі Теодори на літо, щоб втекти від проблем дорослого життя і взяти паузу. Цей дім у селі, як зазначає текст, — це шелтер для невдах, який тебе завжди радо прихистить. Так починається оповідь про їхню родину і любовно-життєві проблеми, а також активна діяльність з облагородження шелтеру: то долівку підфарбувати, то виростити "натуральні" красиві гарбузи і продати їх втридорога іноземцям під Геловін. Разом з тим починають з'їжджатися інші персонажі: несподівано вагітна Марта, яка працювала далеко закордоном, "нічийна" дівчинка Люся, яку підкидають їм на виховання, мати сестер Марія і т.д. В якийсь момент будинок перетворюється на жіноче царство. =)

На відміну від інших типових текстів сучукрліту про (тяжку) жіночу долю ТМ, цей вельми легкий і веселий. Я б cхарактеризувала його як feel-good fiction, тобто так, в жінок є проблеми, але впродовж читання тобі хочеться сміятися, а не плакати. Замість стражденницького драматизму тут — майже абсурдні ситуації в кожному розділі, розказані з гумором. Мій улюблений розділ — про апостолів: з таким зачудуванням подані описи чистих і тверезих чоловіків! 😁

 Чи перестало мене бісити оте "Мієчка" із заголовку? Ні. Тільки до "Мієчки" додались ще "Лілічка", "ручечки", "ніженьки" і т.д. Через пару розділів я звикла, звісно, але таке.

Хоча в кінці на читача чекає одна прикра, хоч і природна подія, книжка завершується на позитивній ноті. Я б радила "Спитайте Мієчку" тим, хто хоче чогось легкого, атмосферного, не надто серйозного під настрій. Якщо ви переживаєте приступ цинізму — краще не треба.