325. Вільям Бекфорд "Ватек"

3.8/5

Іще одна напівказкова історія, але набагато страшніша. Знайомтеся, Ватек — дев'ятий каліф із династії Аббасидів, і, як-то ведеться, правитель з нього непутящий. Цілими днями він тільки те й робить, що споживає смачні страви і ніжиться у пестощах своїх дружин. Аж ось перед ним відкривається можливість здобути небачені скарби — потрібно тільки виконати не найморальніші завдання Ібліса (мусульманський диявол), передані чоловіком Гяуром (себто невіруючим). На каліфа чекає довга дорога до підземних палаців Ібліса, за якими він знайде обіцяне багатство і велич. Та якою ціною?

Історія нагадує довгий квест, розбитий на кілька локацій. Сама книжечка невеличка, а тому автор не зупиняється на розкритті характерів, а радше задає кількома мазками тон для химерних подій у стилі орієнталізму. Воно й не дивно, адже Бекфорд написав свій твір за три дні. Про захопливі перепереклади на французьку, а з неї знову на англійську, думаю, і згадувати не варто.

P.S. Тепер в мене є канал на Телеграмі: https://t.me/rosavaredingdiary

Із персонажів найбільше запам'яталася принцеса Каратіс, матір Ватека. Це образ, який має страшити читача: вона безжалісна, проводить різні грішні ритуали, ледь не купається в  людській крові і постійно підбиває свого сина на подальші безчинства. Є в неї і смертоносні скорпіони, і кіпа жахливих артефактів, і такі ж збочені рабині. Страшна жінка. But strangely fascinating.

Попри все не можу позбутися відчуття, що текст радше іронічний, аніж жахаючий. В одній сцені Ватек приносить в жертву 40 красивих хлопчиків, скидаючи їх з урвища, але при цьому до нього важко відчути відразу. Автор описує каліфа кумедно, наче вередливу нерозумну дитину. І Ватек справді поводиться наївно, а злочини скоює без усвідомлення своєї аморальності. Герою не раз дається шанс виправитися, та чи здатен він взагалі збагнути свої вади?

Що, безперечно, приваблює у цій історії, то це набір різних екзотичних місцин і персонажів. Бекфорд надихався арабською естетикою "Тисячі й однієї ночі". Набожні карлики, підставна смерть прекрасної Нуроніхар та юного жінкоподібного Ґульхенружа, невдаха-візир Моранабад та євнух Бабалук, з якого жорстко познущалися дівчата в купелях. Стає зрозуміло, чому "Ватек" справив таке враження на майбутніх авторів химерної й готичної прози. І я б почитала обробку в графічному романі. Якби знала французьку.

Українське видання вийшло у видавництві "Навчальна книга - Богдан" в новій серії "Argentum" ("Срібло"). Переклад Петра Таращука — соковитий. Після "Чарівника" і "Ватека" однозначно додаю його в список улюблених перекладачів.

Наостанок пропоную кілька ілюстрацій до "Ватека". Художниця: Вайлет Дейл.
Джерело.