298. Керстін Ґір "Смарагдова книга"

4/5

Завершальна частина трилогії Timeless. Нарешті. Купувала знову на Черкаському книжковому фестивалі для традиції =)

Як і від перших книжок, я нічого особливого не чекала від "Смарагдової книги". Приблизно, так і вийшло. Трохи сопель за розбитим серцем на плечі у вірної подруги Леслі — і от уже Ґвен мчить дати прочухана графу Сен-Жермену та всім, хто під руку трапиться. Норм-норм.

Із усієї картинки, певно, найбільше запам'яталися таємні зустрічі Ґвен з її дідусем. Якщо так подумати, то це до біса круто! І зворушливо. Ні, справді, від персонажа Лукаса йде якесь тепло, і тобі вже байдуже, намагаються вони викрити графа чи просто чаюють з печивком.

Що ж до фіналу, то я була ним трохи прибита. Приблизно як у кінці "Зворотного боку".

"І жили вони довго і не померли".

Що. За. Хрінь?!

Усі ці повороти, коли герой раптово здобуває вічне життя, змушують моє око сіпатися. Не те щоб я проти безсмертя. Були досить класні історії на цю тему (Winter Woods, наприклад, хе-хе). Але тут воно якось не склалося в мене в пазл. 

Наостанок світлина книги з сусідським котом Графом. Я не спеціально. Він сам прийшов.

P.S. Дивний збіг, адже "Смарагдова книга" якраз присвячена графу Сен-Жермену. Смарагд — його камінь.