259. Петро Яценко "Нечуй. Немов. Небач"

4/5

Стімпанк та ще й про українського письменника — коли історія потрапляє просто в кокоро! Мені не треба було знати нічого більше. Адже самого цього опису цілком досить. І обкладинка файненька :)

Кінороман дозволяє з іншого боку поглянути на Івана Нечуя-Левицького, я б навіть сказала, з доволі протилежного — урбаністичного і пригодницького. Петро Яценко самостійно досліджував біографію письменника і знайшов чимало цікавих фактів, які вписав у свою історію, наприклад, улюблену парасольку.

Окрім того, що це стімпанк, це ще й фентезійний стімпанк (привіт Чайні М'євілю). Галицькі опирі примостили свої душі в серці Нечуя, а саме його серце було замінене Трьома панами на механічне. Та чи зможе механічне серце відчути любов? Нашому герою доведеться це дізнатися, зустрівши Наталю Громеко, доньку седлецького губернатора.

У сюжеті також відбувається протистояння між російським Археографічним товариством, яке зомбує людей, вставляючи механічні серця із руським духом, в особі Юзефовича, лобіста Емського указу, та Кирило-Мефодіївським братством, до якого входив Пантелеймон Куліш і в яке зрештою в цікавій сцені прийняли і самого Нечуя.

Але роман здебільшого приваблює атмосферою і описами механічних волів, бджіл, паровою релігією, містичними персонажами тощо. Сцени тут пошматовані, заглибитися в переживання героя часто не вдається, але візуально картинка так і проситься бути уявленою. До роману навіть кілька пісеньок є!

Приємно потішила і ціна: це, певно, найдешевша книжка, яку я придбала на Форумі (якихось там 70 грн). А ілюстрації всередині — ооо, наче мед! Одним словом, стартап вдався. Не оминайте увагою ;)