258. Террі Пратчетт "Правда"

4.7/5

"Чому я поставила цьому роману не 5/5?" — спитаєте ви. Ну... Якщо ви читали "Поштанутого" перед цим, то мене зрозумієте. А як ні, то змиріться.
Коли вийшли перші два романи українською Пратчетта, я не стала купувати "Колір магії". Ні, Ринсвінд — один з моїх найулюбленіших циклів, але я його читала вже двічі в рос. перекладі та оригінал. І "Equal Rites" уже читала (прекрасна, до речі, книжка). А от "Правда" одразу мене зацікавила, бо позациклові романи — це завжди щось свіженьке.

"Якщо десь зібралась юрба, повинен бути й той, хто напише чому".

Ця історія про першу газету Анк-Морпорку та події, які вона спричинила. Пратчетт у своїй іронічній манері продовжує розповідати захопливі оповідки та говорити про серйозні речі.
"Правда" буде, перш за все, цікава творенням новин: як вони виникають? як вони друкуються? що таке журналістська етика? — і зрештою — чи є хоч крихта правди у тому, що пишуть в газеті? Та, звісно ж, яким має бути справжній журналіст-нишпорка.
І попри те, що "Правда" все ж слабша за "Поштанутого", як мені здається, вона все ще у моєму топі найкращих прочитаних книжок у 2017 році.
До слова, це найперший переклад Террі Пратчетта українською, який спершу гуляв в Інтернеті, а потім натрапив на ВСЛ, де його відредагували та підправили за всіма нормами. Величезна подяка Олександру Михельсону за чудову адаптацію багатьох відсилок і жартів. Місцями, звісно, можна було викрутитися інакше, але в цілому було смішно і в точку. Перекладати Пратчетта — це вам не абищо. Треба мати велику фантазію. Особливо мені сподобався оцей момент:

“Do you know what they called a sausage-in-a-bun in Quirm?’ said Mr Pin, as the two walked away. ‘No?’ said Mr Tulip. ‘They called it le sausage-in-le-bun.” 

Сам діалог є відсилкою до цитати із "Кримінального чтива" Тарантіно (інші відсилки тут):
Vincent: "And you know what they call a... a... a Quarter Pounder with Cheese in Paris?"
Jules: "They don't call it a Quarter Pounder with cheese?" 
Vincent: "No man, they got the metric system. They wouldn't know what the fuck a Quarter Pounder is."
Jules: "Then what do they call it?" 
Vincent: "They call it a 'Royale' with cheese." 
Jules: "A 'Royale' with cheese. What do they call a Big Mac?" 
Vincent: "Well, a Big Mac's a Big Mac, but they call it 'le Big-Mac'."

Переклад просто шикарний:

- Знаєш, як перепічки називаються в Квірмі?
- Ну?
- Сасіска в тєстє.

Якщо говорити про переклади Пратчетта, то саме такий підхід є найкращим, аніж пояснення всіх посилань і алюзій. До речі, про пояснення. Що мені не дуже сподобалося в українською виданні, то це те, що коментарі перекладача були одразу внизу сторінки. Зазвичай так читати зручніше, але в цьому випадку їх краще було б винести наприкінець книжки, тому що вони накладалися на авторські коментарі, які є частиною тексту, і заважали сприйняттю.

А от дизайн видання пречудовий. Студія "Аґрафка" зробила чудову роботу, розробляючи оформлення всієї серії. Вельми прийшовся до душі і матеріал обкладинки, по якій приємно проводити рукою.
Українське видання отримує від мене велику п'ятірочку!

----------------------------------------------------------------------------------------

"Цивілізацію рухають слова, ваша превелебносте. Цивілізація — це і є слова".

"Ми постійно визираємо за стіни в очікуванні загарбників, — сказав Ветінарі. — Ми постійно вважаємо, що зміни прийдуть ззовні — як годиться, на вістрі меча. А потім озираємось навкруги й помічаємо, що вони прийшли з голови людини, яку ми й не зауважили б на вулиці".

— Та все ж я вважаю, що ми повинні сміливо рухатись у майбутнє.
— Так, ваша високосте. Досить важко було б рухатись в іншому напрямку.

"Йому ще належить зрозуміти, що те, в чому суспільство зацікавлене, і те, що суспільству цікаво, — це зовсім різні речі".

"Запаси слів безмежні, — Сахариса погладила його по щоці. — Думаєш, слова, які пишеш ти — навіки? Аж ніяк. У цій газетній справі слова... вони живуть день, максимум — тиждень".

— Я маю на увазі, тут є деякі моменти — ти певен, що все це правда?
— Я певен, що це — журналістика.

"Адже ніщо не має бути правдою вічно. Для правди цілком достатньо і певного часу".