245. Робін Слоун "Цілодобова книгарня містера Пенумбри"

3.9/5

Клей Дженнон, веб-дизайнер і трошки кодер, відчайдушно намагався знайти собі роботу, коли натрапив на оголошення про посаду нічного працівника у маленькій книгарні. А власне, чом би й ні? Містер Пенумбра, власник магазину, має лиш дві вимоги — любити книжки й записувати інформацію про кожного відвідувача у журнал.
Книгарня маленька, висока й непопулярна, тож роботи обмаль. Але є і постійні відвідувачі, які беруть книжки з особливого відділу, в які Клею зазирати заборонено, та звісно ж, заборони ще нікого не спиняли. На сторінках чоловік виявляє дивні шифри, і всі ці відвідувачі з Пенумброю на чолі починають скидатися на якусь секту чи підозріле товариство. Яку таємницю приховує Пенумбра і що за організація за ним стоїть?

Хочу одразу попередити, що роман не є черговим шедевром чи мастрідом зарубіжної прози. Ба більше, гадаю, велика категорія людей не зможе уповні проасоціювати себе з головним героєм. But I'm a lucky person enough when it comes to the books. Чому? Бо в тексті змальовується не просто любов до книжок, а до книжок фантастичних, пригодницьких. Зокрема, один із членів цього таємничого братства виявляється автором популярної фентезійної серії, яка так подобається Клею. Також можна зустріти жартики на кшталт:

— У твого боса будуть проблеми.Чого це? Бо він торгує фантастикою? За що цей тип так ненавидить Дуґласа Адамса?

А по-друге, це книжка про айтішників. Тож якщо ви ніколи не чули про Ruby (або навпаки — зневажаєте її) і навіть не підозрюєте, як працює простісінький сайт, забудьте, добру частину описів ви не втямите. Це вам не "Бот" Кідрука, де сторінку вам кинули сторінку коду, щоб потішити око, і розжували фрактали. Це прочитанню, звісно, надто не завадить, але є якась особлива родзинка в парадигмах і методах, які обговорюють персонажі. Робін Слоун подає їх як належне, дає деталей рівно стільки, скільки потрібно для просування сюжету.
"Айтішність" проростає навіть у описи і створює досить милу картинку.
А ще тут дуже багато Ґуґлу. Якщо Том Голт любить постійно згадувати про Майкрософт, то Робін Слоу вводить цю корпорацію зі всевладним Великим ящиком, щоб протиставити її ручним методам обробки інформації. Хоча, як це і має бути, мережі комп'ютерів не вдається розпізнати шифр, котрий і не був власне великою загадкою.

Як ви розумієте, історія не могла мені не сподобатися. Тут є все: любов до книжок, таємничі товариства і шифри, програмування та чудернацькі друзі головного героя з дивакуватими хобі, навіть розмови про шрифти і книгодрукування. І все це на дорослого читача. Прекрасне розважальне чтиво. На жаль, не можу сказати, що тут є щось більше, крім того, сам текст не такий вже й досконалий. Часто оповідь затягується, перескакує з одного на інше, і ти не розумієш, куди взагалі прямуєш.  Стосунки Клея з Кет здавалися мені притягнутими, проте речі, які вилітали з її рота, мене часто тішили (і це в романі автора-чоловіка, де жіночий персонаж виконує другорядну роль).

Загалом, книжка хороша. Задоволення я від неї отримала велике. Як і від обкладинки ~~