неділя, 3 липня 2016 р.

180. Ірина Даневська "Німецький принц Богуслав Радзивіл"

4.5/5

Ви ще не чули про Богуслава Радзивіла? Тоді ми йдемо до вас!
700-сторінковий історичний роман про князя Речі Посполитої з величного роду Радзивілів, принца Священної Римської імперії, який розмовляв на рівних з особами королівських дворів, підкорював серця дам по всій Європі, мав неабиякий розум та виняткові бойові навички, не може не зацікавити пересічного читача, а надто шанувальника лицарсько-шляхетського романтизму. Базується на реальних подіях.



У наш час рідко побачиш товсті романи на українському книжковому ринку, ще й на тему Європи 17 століття, тому на Книжковому Арсеналі я одразу ж його вхопила, незважаючи на ціну. Після прочитання можу сказати, що гроші цілком справедливі хоча б з огляду на кількість сторінок і фантастичне оформлення.


Оповідь, яка починається з дитячих років і триває до юнацького віку, захоплює з перших сторінок. Богуслав — привабливе чортеня, яке знає собі ціну, і ти мимоволі симпатизуєш йому у всьому, що б він не робив, пробачаючи чорнявому принцу будь-які пустощі.
У нього хороша рідня, яка тримається свого дому попри можливі суперечності. Дуже світлий вийшов образ дядька Кшиштофа. Майже як Тайвін Ланністер, тільки добріший :) Що ж до його сина, то Януш Радзивіл запальний, але не зовсім дурень, хоча часом можна посміятися з його пригод, які могли б закінчитися погано, якби, певно, не щаслива зірка. Розділ, де Радзивіл став проти Радзивіла, викликав усмішку.
В іншій неприємній сварці Радзивілів мирив метикуватий Сакович — до списку найулюбленіших персонажів занесено. Адам настільки харизматичний, настільки демонічний і хитруватий, що його неможливо не любити. Я так і чую його "mon prence". А його стосунки з жінкою — це ж просто краса.

Велика частина подій, описаних в романі, відбувається зовсім не в Литві і не в Польщі. Як заведено, знатні юнаки відправляються на навчання у Європу. Хоча яке там навчання — судячи з походеньок Богуслава, це одне велике non-stop party. Прийоми в королівських дворах, дуелі й коханки, а часом і серйозні битви. Дуже сподобалося, як Богусь з полону вибрався, хитрий лис. Ще й в Бастилії побував. Носило його таки добряче як під час навчання, так і опісля.
Взагалі, під час читання "Німецького принца" у мене ностальгія за Дюмою прокинулася. Тільки тут менш драматично, а більше з гумором подається історія.
Є тут і релігійні баталії, розкривається проблема панівної віри проти віри інакшої. Особливо буде цікаво необізнаному українському читачу, якого уроки історії привчили думати про релігійні утиски в Речі Посполитій як суто про боротьбу католиків з православними.

Зупинився роман на найцікавішому — з дружиною Богусь обламався, а тут іще й Хмельницький намалювався. Цікаво, наступного Книжкового Арсеналу друга частина з’явиться? Ду-у-уже цікаво знати продовження не з Вікіпедії.

Мова і правопис. Винничук з Сюзанною Кларк мене розбестили, бо мова роману мені видалася без викрутасів. Можливо, воно й на краще, бо текст сприймається дуже легко. Настільки просто, що я навіть забула перевірити коми. А пропуски там іноді трапляються, утім невеличкі, в око не впадають, тому пробачити можна.

Оформлення. Як я вже казала, оформлена книга крутезно. Тут вам і міцна (!) суперобкладинка з шикарною ілюстрацією, і величезна буквиця в кожному розділі з заголовками, які "дихають". Книжку приємно тримати в руках. "Темпора" — молодці.



Дивитися, як виглядає портрет з обкладинки у повну величину (звіт про Книжковий Арсенал 2016)

1 коментар:

  1. Яке ж спокусливе! Думала, утримаюся, але сумніви глибшають )

    "Ви ще не чули про Богуслава Радзивіла?" - хвилинка ностальгії. Хто в дитинстві вдовж та впоперек перечитувала "Потоп" - та чула ) Тільки Радзивіли там змальовані поганцями. Особливо Богуслав. Але поганець дуже прикольний )

    ВідповістиВидалити