понеділок, 25 квітня 2016 р.

Книжковий Арсенал 2016. Інший світ на 5 днів

Оскільки в універі нам сказали, що ми чомусь два тижні гуляємо, то я зі спокійною совістю поїхала на всі 5 днів Книжкового Арсеналу. Мала з собою обов’язковий список і одну стипендію, яку успішно витратила на ось цю красу.
 А тепер детальніше.
Першим чином купила перший том творів Лавкрафта і отримала таку класну торбинку. Буду знайомитися з натхненником Кінга та ще багатьох популярних письменників.

Історичним товстим (і дорогим) дуетом придбала роман Ірини Даневської "Німецький принц Богуслав Радзивіл" та працю Генрика Літвіна "Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). Це для досліджень і розваги на тему тієї доби.

На стенді стояла ще така соковита кольорами картина з обкладинки.

Оскільки підписана на Антона Санченко, то вже давно слідкую за його дописами про переклад "Капітана Блада". Підходжу до стенду, питаю, яка з книжок про нього перша. Продавчині теж не знають, тому, не довго думаючи, беру одразу три. Тим паче, не так вже й дорого. Пригодницько-маріністичні книжки — ностальгія за бібліотекою.

Досить випадково я натрапила на новинку Мішеля Онфре й одразу нею зацікавилась. Гедонізм — це завжди цікаво, тим паче сам автор приїжджав на КА. Під час презентації я дізналася, що він писав ще й про атеїзм — а це просто маст-рід — тому спокусилася й на другу книжку.

Мішель Онфре — це дуже цікава постать. Для обґрунтування гедонізму він бере максиму Шамфора: "Насолоджуйся сам і давай насолоду іншому, не заподіюючи зла ні собі, ні іншим, — ось у чому й полягає вся мораль". Він роз’яснює, що гедонізм — це не якась егоїстичне самовдоволення, як це хибно побутує в суспільній думці, це спосіб жити у злагоді та отримувати максимальну кількість насолод та ділитися ними. Саме тому, наприклад, важливо відійти від релігії, яка звеличує страждання.
Мішель Онфре — засновник Народного університету. Це проект, на якому безкоштовно читають лекції з мистецтва, філософії і т.д., які може відвідати кожен. Перша година відведена під виклад теоретичного матеріалу, а друга — під дискусії. Жодного запису відвідуваності не ведеться, приходять абсолютно різноманітні люди. Чимось нагадує Епікурейський сад чи навіть Шьока Сонджюку Йошіди Шьоїна, тільки менш політизовано-патріотську )
Справа наліво: Андрій Рєпа (перекладач книги), Мішель Онфре, послідовна перекладачка
Отримала автографи на кожну книжку, хоча непевна, що він почув моє ім’я правильно ) Я вже майже прочитала "Гедоністичний маніфест", тому на цьому припиню про нього говорити, а вже детальніше розкажу потім в огляді книжки.

Далі йдуть дві книги на пробу: про них нічого не знаю, тільки чула побіжно, але я завжди щось беру на нове знайомство, що не належить до сфери прямого мого зацікавлення.
P.S. Ця суперобкладинка така гарна! Я просто обожнюю видання "Книги - ХХІ".

До речі, про видавництво "Книги - ХХІ". Бачила і Нелю Ваховську (на фото світловолоса), яка шедеврально переклала мого улюбленого (після того) Арно Шмідта. Поряд, із тих, кого знаю, ще Жупанський-старший, перекладач і видавець.

Трошки малобюджетного. Придбала нарешті невеличку працю Юрія Шевчука "Мовна шизофренія". Хоча там все одно багато води, але каже він цілком слушні речі: про розділення двох мовних просторів. Російська прийнятна тоді, коли вона не змішується з українською, що ми, на жаль, повсякчас бачимо на телебаченні, газетах, радіо і в звичайному житті.
Друге — це "Робінзон" Арама Пачяна. Не знаю, про що, але це було на розпродажі ВСЛ, і консультант сказав, що його беруть ті, кому подобається Кафка. А мені Кафка подобається. Let's try.

А це з обов’язково обов’язкового списку. Ніл Ґейман "Кораліна", яка не потребує зайвого представлення, та антиутопія Буалема Сансаля "2084. Кінець світу". Натяк на Орвелла зрозумілий, тільки тут піде мова про світ під владою ісламу. Як видно з обкладинки, книга отримала ґран-прі Французької академії, та й починається досить цікаво.
До речі, зливаю ще інфу щодо Ґеймана. Тільки тссс! "КМ-букс" планує видавати ще "Американських богів", права вже куплені. Радіймо!

Знову малобюджетне та халявне. Натрапила я на стенд з фаховою японською літературою, дивилась-дивилась — то том тільки другий, то занадто складно для мого рівня, а розмовник — уже зовсім примітивно... В результаті взяла "Сучасне корейське оповідання" =) Хоча воно не зовсім сучасне: там автори 20 століття. Але будемо знайомитися.
А Гарпер Лі мені подарувала подруга з Вінниці на честь день народження, яке було колись-колись. Чесно кажучи, я навіть "Вбити пересмішника" не читала, тому поки нічого про цю авторку не скажу. Один серйозний буктьюбер відгукувався про "Іди, вартового постав" як про відмивання грошей на імені, та спробую скласти свою думку.

І — хух! Завершальна частина історії про Олеся Сковорду та ко. Огляд уже лежить тут. Дорого, звісно, та що поробиш, цікаво було, чим скінчиться. Сподіваюся, "Nebeskey" все-таки і за малобюджетні проекти братиметься.

Ще я взяла "Танґо смерті" Юрія Винничука, але воно лишилося у хрещеної, яка мене прихистила на час КА. Хай читає )

Також взяла кілька автографів для книг, які в мене були раніше. Це "Літописи Семисвіття" Наталі Савчук — ми з нею ще годинку побалакали; вона прийшла на автограф-сесію, а книжок на стенді нема, розкупили — та "Гнів" Зиґмунта Мілошевського. І теж цікава ситуація вийшла: автограф перекладачки в мене за 2015 рік, а автора — за 2016 )


Ось, власне, і сам пан Зиґмунт. Він покінчив із детективами =(
Зліва направо: Божена Антоняк (перекладачка), Зиґмунт Мілошевський, Євген Стасіневич (літературний критик)
Нібито все. Арсенал цього року був насичений і дуже-дуже цікавий. Адже окрема програма "Територія фантастики" — це не абищо. Я б іще пофестивалила)

P.S. Не думайте, що я багата. Просто я відкладала) Оскільки я жодним чином не фанат ганчірок, косметики, кафе, в кіно ходжу два рази на півроку, тому щось лишається) Річ у тім, що в мене у місті майже не купиш україномовних новинок, окрім видавництв-гігантів на кшталт "Фоліо" чи КСД, тож я завжди скуповуюсь на Форумі та КА. Журба-журбинка провінційного містечка.

P.S (2). Нового "Артеміса Фаула" купувати не рекомендую. Переклад відверто грубий, ще й з німецької.

3 коментарі:

  1. скільки всього прикольного! може, вже дійсно час прочитати Блада далі за "Одіссею" (в дитинстві не пішло, хоча перший томик перечитувався неодноразово)

    ВідповістиВидалити
  2. Як Вам "Іди, вартового постав"?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ще не читала. Коли прочитаю, то з’явиться відповідний запис)

      Видалити