308. Арі Турунен "Забуті історії міст"

4/5

Підзаголовок: "Як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю".
У книжці йдеться про дев'ять великих міст у хронологічному порядку: Мілет, Александрія, Паталіпутра, Багдад, Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам, Сан-Франциско. Про деякі з них почула вперше і була рада заповнити цю прогалину.

Автор у манері диктора з історичного шоу від ВВС розповідає про особливості розвитку цих міст, про визначних жителів, чому міста здобували успіх, але зрештою зазнавали занепаду. Багато цікавих фактів, зокрема і лінгвістичних: як з'являлися слова і завдяки чому вони поширювалися в інші мови.
Була рада зазирнути в неєвропейські місця: Паталіпутру, Багдад, Ханчжоу, Ісфахан. Там інша культура, про яку, як європеєць, чуєш небагато. Прикметно, що знання кочували з Європи в Азію, з Азії — в Європу, десь перемішувалися, ставали невід'ємною частиною життя.
Останній розділ присвячено Сан-Франциско — чому саме там запрацювали нові бізнес-моделі, стартапи, чому звідти пішов потужний розвиток ІТ-сфери.
Головна теза автора полягає в тому, що коли люди з різноманітними думками й ідеями опиняються в сприятливому середовищі для обміну знаннями, незалежно від расових, національних, релігійних, станових особливостей, тоді таке місце процвітає. Допоки влада підтримує вільний розвиток і нові ініціативи, доти цей край прогресує.
Тримайте кілька цитат:

"Він [Ератосфен] заявив, що винятковість народжується не національністю, а коли ти здатний на щось виняткове".

"...в історії залишаються не тоді, коли скасовують закони, а коли, навпаки, запроваджують їх. Занадто честолюбний можновладець часто вважає за свій обов'язок вирішувати за інших, як вони повинні жити та поводитися. Подібні спроби регламентації та визначення зазвичай призводять до катастрофи, оскільки зазіхають на фундаментальне відчуття свободи людини. Ззовні це може калічити та розвивати пасивність, проте глибоко всередині сіє зерна спротиву".

"Історик Пітер Уотсон висловив парадоксальну думку, що за образом "універсальної людини", Uomo Universale, стояла не так геніальність людини Ренесансу, як її життєва позиція: усвідомленість і оптимізм. Вони були передумовою для розвитку та використання уяви. Цинічність і панічний страх припуститися помилки ніколи не були помічниками у створенні нового. Людина Ренесансу радше боялася обмежених і наперед визначених ролей".

"Марк Грановеттер і низка інших дослідників із соціолінгвістики виявили, що часто нові знання і слова швидше входять до вжитку не завдяки близьким друзям та родичам, а через неофіційні кола знайомих. Люди із зовнішнього оточення, наприклад, діти друзів, поширюють інформацію про нові слова, винаходи і модні тенденції. Вдалим прикладом цього явища у наш час є інформаційні технології та соціальні медіа". 

Я люблю подібні книжки з цікавими фактами. Вони не переобтяжують тебе науковим стилем, але й не розводять воду. Серед маси інформації можна знайти якусь цікавинку, за яку можна вчепитися і шукати потім про неї більше деталей. Як про Ашоку ^^
Хоча багато що з написаного мені було вже відомо або я десь краєм вуха чула, утім прочитати це у зв'язній оповіді було пізнавально.

Хочу причепитися до українського перекладу (переклад з фінської Софії Цисаревої). Не знаю, провина це ґуґл-транслейту (російського видання в Інтернеті я не бачила принаймні) чи редактора/коректора, але в тексті величезна кількість одруків і русизмів. Кілька прикладів:
"був отруєний ядовитою змією" (отруйною; якщо хвилює отруєний-отруйною, можна було якось інакше вийти з цього становища)
"Персія — наче великий заїжджий двір, в якому дві двері" (двоє дверей)
"На вибір теми, ймовірно, вплинули стосунки філософа з його домробітницею Хеленою" (хатньою робітницею)
"У 1978 р. на конференції Future's Day во Флориді" (у Флориді)
"становище жінок було кращім, ніж будь-коли"
"За його правління біла побудована мережа доріг"
І куди ж без моїх улюблених неправильних японців:
"вивчав дзен-буддизм під керівництвом японського дзен-майстра Кобуна Чино Отогави" (Чіно Отоґави)