вівторок, 2 серпня 2016 р.

186. Дара Корній "Зворотний бік світла", "Зворотний бік темряви", "Зворотний бік сутіні"

4.5/5
Не ставлю трьома книгами, бо перші дві перечитувала перед третьою, а незабаром і четвертою частинами. Хто не знає, "Зворотний бік" — це класична YA фентезійна серія, ще й на основі слов’янської міфології. Головна героїня Мальва виявляється безсмертною і має обрати, на який бік стати: світлий чи темний. І хоча вона наче й головна героїня, але часто їй авторка не відводить надто яскравої ролі (про нещасного Остапка я взагалі мовчу), чого варто було б очікувати від молодіжної фентезюхи. Насправді серію можна описати однією цитатою із "Зворотного боку сутіні":
"...твоя Птаха, улюблена твоя учениця, хвалена усіма-перехвалена, золотий мій Посолоню, вже давно доросла дівчинка. І якого, мені скажи, вона довела неврівноваженого скаженого темного хлопа аж до такого стану? Чому з ним не зустрітися і не порозумітися? А то бігає від нього світами, а він слідком волочиться і дурню всяку творить".
Ні, я не скаржуся. Я теж понад усе люблю цю божевільну парочку Птахи і Стриба, між якими все ніяк не запанує лад. Усе більш стає цікаво, як це все авторка виверне. Із крайнощів у крайнощі кидає своїх героїв нещадний творець. Принаймні читачі тепер знають, хто тут СІРИЙ кардинал...

Менше з тим. "Зворотний бік сутіні" надзвичайно потішив своїм гумором (або мене просто брало на хі-хі...)
Полель із Ледом — це щоооось.

"Тюхтій ти, брате. Все, як завжди — ой-ой, ай-ай! Йолкі-матолкі! Інколи мені здається, що ти не наш, не безсмертний, що тебе нам вівці підкинули..."

("вівці підкинули" — тепер моя нова улюблена фраза)

"Йменням Сварожого кола і так далі, мала!"

А яка дурдом-веселочка була в Мора! Як каже Мальва, капєц і офігіти.

"Мора наче заціпило. Він став схожим на пам’ятник Чорнобогу. Почорнів весь, постарів та змарнів. І враз йому стало до всього байдуже. Чи не піти й собі втопитися? Щоб раз і назавжди".

Щодо сюжету... Не сюжет, а Санта-Барбара (вигадала те порівняння не я). В хорошому сенсі) А чого ви хотіли, коли мова йдеться про безсмертних-богів? Більше драми, більше заплутаних стосунків, більше хардкору!

Чого мені по-справжньому не вистачає, то це... Остапа. Він ніби і входить до тих обраних головних персонажів, а образ його поки нерозкритий. Певна, що це буде далі, але поки Остап у нас — хлопчик-золотце. Звісно, додали йому кілька штришків у "...сутіні", але мало, мало — і все. Гадаю, тут буде ще "Люк, я твій батько-3", але хочеться якихось кардинальних зрушень у цьому персонажі. (Для тих, хто не помітив перші дві частини: Стриб і Мальва, СПОЙЛЕР-ЗАПЛЮЩТЕ-ОЧІ, Перун і Птаха). Та й Мальві вже пора напіддати цим безсмертним дорослим телепням. Діда та двоюрідну бабку он виховала — і до інших добереться.

Тому тішить, тішить мене ця серія. Вона дає надію на те, що і в Україні розвиватимуться масштабні фантастичні світи, на 5 книг і більше. Початок покладено.

А поки ще трішки цитат, які я раніше могла не виписати.

"Зворотний бік світла"

"Кохання — воно не тільки дарує крила, щастя, радість, насолоду, воно вміє й терзати, особливо коли це кохання між однаково рівними та однаково сильними".

"Зворотний бік темряви"

"Вищість духу не робить тебе вищою від найнижчої травинки".

"Ніколи не смій повертатися до хижака спиною, як і до ворога. Тим паче втікати. Наздожене і безжально знищить".

(цитата, яка сподобається феміністкам)
"Легко звинуватити в усіх бідах жінку. Типова чоловіча поведінка, однакова як для смертних, так і для безсмертних".

"Суть не в тому, дочко, щоб вміти наказувати сонцю, хмарам, небу, світам, людям, дощу. Суть не в тому, щоб навчитися підкорювати. Суть в іншому: навчитися ходити під дощем..."

стор. 260-261 — цікава притча, але передруковувати не буду.


Немає коментарів:

Дописати коментар