пʼятниця, 18 березня 2016 р.

Всесвіт №11-12 (2015)

Як і обіцяла, невеличкий огляд. Приємне: обкладинка — дуже гарна. Навіть вірші деякі сподобались. Однак.

"Пес війни" простягнув хутко руку мені —
З ним зустрілися ми в вартовому —
Грубувата й тендітна долоні сплелись
У стисканні, міцнім, як ніколи.


The Italian soldier shook my hand
Beside the guard-room table;
The strong hand and the subtle hand
Whose palms are only able


Ні, мені подобається вираз "пес війни", і сам вірш зазвучав навіть гарніше, ніж в оригіналі. І все ж я з тих, хто воліє не відходити надто далеко від джерела. Або ж там був інший варіант цього вірша)

Фактично усі оповідання сподобались. Тут вам і Ісабель Альєнде, чия збірка оповідань вийшла нещодавно українською у видавництві Анетти Антоненко, і американський постмодерніст Томас Пінчон зі своїм хитромудрим плетивом (розгорнутий коментар до оповідання слід шукати в наступному номері), і китайський прозаїк Пу Сунлін з горорною баєчкою. Від щирого серця — хотілося б знайомитися з цими авторами і далі. 
Утім, роман Олександра Овсюка "Лісовий закуток", який займає більшість сторінок журналу, не пішов. Я чесно прочитала перші дві сторінки, але письмо автора дуже... "тяжке". Не люблю з самого початку оце "жив такий-то там-то, мав сім’ю таку-то, страждав через те-то". Як на мене, це поганий початок роману.
Прочитала і кілька статей. Сподобався уривок із праці Шарля Лом’є "Історія ордену єзуїтів": досить пізнавально. Ігор Лімборський дав невеличкий екскурс у становлення університетів, українських зокрема.  Григорій Клочек продовжив тему української освіти у нарисі "Одного разу в Стамбулі", до якого в мене теж є претензія. У Чернігові, де я живу, теж чи то минулого, чи позаминулого літа організовували акцію з привернення уваги до книжки. Теж на площу приходили люди, сідали й читали книжки. Організовувала якась молодіжна організація, точно не "верхи". Тому не треба, було таке і в нас, в Україні)
Наостанок іще одна заувага: здається, при верстці (або редагуванні) проковтнулися усі дефіси у слові "будь-який".
Тому загальне враження від цього номеру таке: оповідання класні, але їх було мало. Більше класних оповідань народу!

Немає коментарів:

Дописати коментар