вівторок, 29 квітня 2014 р.

77. The Princess Bride by William Goldman

(Вільям Ґолдман "Принцеса-наречена"­
)

Прочитано в оригіналі. І це... просто неймовірно захопливо!
Мені справді подобалась структура твору. Є письменник, і є казка. Подекуди влучні "авторські" коментарі.
Гумор на вищому рівні. Багато фраз пішли в цитатник=)
Якби я ще читала книгу до фільму, то мене б за вуха не відтягли б. Деякі моменти настільки чіпляють, що ти думаєш із завмираючим серцем: "Ні, ні, не може цього бути! О боже, а що ж далі?!" (Коли Баттеркап начебто виходить заміж за Гампердінка, коли Веслі помирає, тобто на тих моментах, де малий Вільям теж сильно переживає).
Власне, це дуже сильний хід із хлопчиком, бо ти теж починаєш заглиблюватися в історію, щоб зрозуміти його почуття. Та й особисте життя письменника змушує йому поспівчувати і ще більше зрозуміти красу дитинства та казок.
Коли ти читаєш книгу, то обов’язково маєш обрати улюбленого героя, за яким будеш слідкувати з особливою цікавістю. У романі Ґолдмана було складнувато це зробити, бо кожен герой є невід’ємною частиною твору, ти не відділяєш їх від основних подій. Але, як не дивно, я таки спромоглася виділити для себе одного. Принца Гампердінка. Не те, щоб він мені "сподобався", але точно зацікавив. Такий собі знатний чоловік "барильцевої" структури тіла =) (Я справді не розумію, чому у фільми він такий худющий). Чомусь одразу виникли асоціації із сином письменника. Однак слідкувати за його планами було цікаво. Чого варто тільки "я маю вбити свою дружину і звинуватити у цьому ґілдерівців"=) Чесно, персонаж здатен привернути до себе увагу.
Щодо Веслі, то він, звісно, відмінний. І саркастичний. Говорить рідко, але влучно) Люблю діалоги з ним.
Баттеркап шедевральна! У фільмі вона занадто хороша. У мене просто розрив шаблону щодо її почуттів) Особливо коли вона освідчувалася у коханні Веслі. Це треба так! Серйозно, кілька років чмирити хлопця, а потім вимагати від нього кохання. Не дивно, що він одразу "втік" =) Without a word. Without a word. :-D­
Загалом, книга залишила після себе море позитиву. А після перегляду блогу Аманди Томпсон (http://www.youtube­.com/user/ToReadNotT­oRead) я почала звертати увагу на літературні "хитрощі" Ґолдмана. Він справді-таки класно все виставив.
Тому жодних зауваг у мене немає. Книга чудова у своєму жанрі. Читати і ще раз читати!

//було дуже багато класних цитат, які теж вилетіли. Ось те, що вдалося назбирати із виписаного, що я дублювала на пабліку.

"Love is the best thing in the world, except for cough drops."

"You mean you'll put down your rock and I'll put down my sword and we'll try to kill each other like civilized people, isn't it?"

"Who are you?" he screamed.
"No one of import. Another lover of the blade."
"I must know!"
"Get used to disappointment."


 — Мені не до вподоби убивство дівчини, — сказав Іспанець.
— Бог займається цим увесь час; якщо це не турбує Його, то хай це не хвилює і тебе.


"Then let's look on the bright side: we're having an adventure, Fezzik, and most people live and die without being lucky as we are."

"I'm frightened."
"It looks all right though."
"No. It's supposed to; that's to fool us. Whatever we've gotten by before, this must be worse."
"But there's nothing to see, Inigo."
Inigo nodded. "That's why I'm so frightened."


"Why do you wear a mask and hood?" Fezzik asked.
"I think everybody will in the near future" was the man in black's reply. "They're terribly comfortable."

Немає коментарів:

Дописати коментар