333. Зденєк Їротка "Сатурнін"

5/5
"Якщо ми довгий час живемо в ідилії, стверджує доктор Влах, то ми перестаємо її сприймати, і доля зробила б нам неоціненну послугу, вхопивши нас за комір і викинувши на мороз".
Здається, це всього лише третя моя чеська книжка, але впевнено вступає у запеклий бій із "Бравим вояком Швейком" за перше місце у цій невеликій добірці. Під час опитування в самій Чехії вона перемогла всіх суперників і була визнана найулюбленішою книжкою чехів.

"Сатурнін" (1942) починається з доволі незвичайного розподілу людей, який пропонує доктор Влах. На його думку, існує три категорії особистостей, залежно від того, як вони реагуватимуть на тарілку тістечок "картопля" сонного недільного ранку в кафе. До першої категорії людей він відносить тих, хто буде просто дивитися на тістечка аж до обіду, — вони не мають ні почуття гумору, ні фантазії. До прикрості головного героя, доктор Влах може приписувати його саме сюди. До другої групи входять люди, які почнуть собі уявляти, що буде, якщо хтось встане і почне цими тістечками жбурляти в інших людей. Сюди він, звісно, приписує себе. До третьої групи, перед якою доктор Влах знімає капелюха, належать люди, яких ця ідея — жбурляти у відвідувачів кафе тістечками — настільки захоплює, що вони встають і реалізовують її. До цієї нечисельної групи входить Сатурнін — слуга, якого з примхи взяв собі на службу головний герой.

Оповідач книжки — молодий джентльмен, який вважає себе чоловіком розсудливим і порядним. Він веде життя поважне і розмірене: "Я відчуваю, що одним із проявів затишку людського життя є також приємна і заспокійлива сірість". Аж тут Сатурнін перевертає все догори-дриґом своїми незвичайними ідеями. Надалі на героя чекає низка дивовижних подій і  нерозважливих вчинків, які викликатимуть у читача лише сміх. Сюжет переказувати не можна — то я і не буду.

На перший погляд, може здатися, що герої уособлюють якийсь конкретний образ, що буде стикатися з комедійними ситуаціями, поданими автором. Однак з кожним розділом ставатиме зрозуміло, що персонажі не просто грають задані їм ролі, а набагато глибші, різнобічні. Навіть тітка Катержіна. На це автор зауважує:

"Доктор Влах заявив, що наші судження про близьких ніколи не мали би бути остаточними і що людина надто складна для того, щоб її можна було відсортувати і вмістити в якусь формулу. Мовляв, не виключено, що за деяких інших обставин пані Катержіна, наприклад, могла б пожертвувати заради когось життям і навпаки, будь-хто з нас міг би вчинити щось, що усіх би здивувало. Людина часто не знає навіть сама себе, не кажучи вже про те, щоб її зрозуміли інші".
На цьому моменті я навіть призупинилася в читанні. Дуже легко тримати в своїй голові якесь уявлення про людину, з якою ти бачишся лише час від часу, але не так просто спробувати перевірити, чи уповні відповідає це уявлення дійсності. Можливо, ти помиляєшся. Можливо, ні. Можливо, ця людина здатна справді тебе здивувати і вийти за рамки характеристики, з якою ти її пов'язуєш.

У "Сатурніні" є розмови і про літературу. (Оскільки не можу оцінити посилання на чеські твори...) Найбільше, напевно, сподобалося про любовні романи з жіночих журналів і як вони викривлюють стосунки між парою. А ще кумедною мені видалася ідея створити "Бюро з виведення романних історій на чисту воду". "Ця інституція працює так: читач, який не довіряє, зазвичай справедливо, якомусь твердженню автора, надсилає до нашого бюро відповідний текст і отримує точну й правдиву інформацію про те, що насправді сталося". Було би непогано спробувати провести засідання такого бюро в реалі )

Переклад з чеської: Ірина Забіяка. Видавництво "Комора".

І, звісно ж, є в цьому романі любовна лінія. Бо, за загальноприйнятими правилами, в кожному доброму романі має бути кохання. І весілля. За що я аплодую почуттю гумору автора в кінці книжки! (Намагаюся не спойлерити).
Панна Барбора — дівчина дуже сучасна: грає в теніс, водить машину, курить і таке інше. Оповідач захоплений нею, хоча таких дівчат консервативні старші кола, як видно з контексту, засуджують. У самого героя своєрідні погляди на кохання, з певної точки зору навіть романтичні: він переконаний, що ніколи не буде говорити таких банальних слів, як "Я люблю тебе", а буде показувати свою любов діями. Водночас у романі є напрочуд миле, як на мене, освідчення:
— Ви навіть не уявляєте, як мене потішили. Якщо дідусь здоровий, все в повному порядку і просто прекрасно.
— Так, — сказала панна Барбора, — а ваш дідусь просто надзвичайний. Я його люблю.
Я трохи помовчав, а потім додав:
— Але він дуже погано подає.
Панна Барбора усміхнулася і спокійно відповіла:
— І все ж таки я його люблю.

Книжку рекомендую всім без винятку, особливо тим, хто хоче щось почитати з чеської літератури. Українське видання доповнює прекрасне оформлення Марії Кінович — потому підписалася на її Інстаграм.



Цитати

"Доктор Влах завжди говорить, що найгірша форма розсіяності — це коли люди забувають радіти життю. Коли вони приймають королівські дари долі з переконаністю, що це очевидна річ. Якщо людина прокидається вранці здорова і свіжа у чистому ліжку й упевнена, що незабаром матиме теплий сніданок, це слушна нагода встати і заспівати пісню вдячності чи написати вірш на славу красі життя.
Якщо ми довгий час живемо в ідилії, стверджує доктор Влах, то ми перестаємо її сприймати, і доля зробила б нам неоціненну послугу, вхопивши нас за комір і викинувши на мороз".

"Коли я його одного разу спитав, що людина при здоровому глузді має думати про подію, описану в цій газетній вирізці, він відповів, що це дуже важко припустити, бо сьогодні вже не лишилося нікого при здоровому глузді. Він твердив, що всі ми віддали свої мізки на службу своїх вузькоспеціалізованих професій і докладаємо усіх зусиль, щоб усі інші звивини в нас відмерли. Щойно це стається, нас починають помічати наші начальники і тоді ж починається наша кар'єра. Дивовижно, мовляв, що такі прості та легкі міркування вже виходять за межі інтелектуальних можливостей людей".

"Не потрібно читати книги, які виходять. Культурний оглядач вашої газети не лише дуже коротко перекаже вам зміст найновішого твору, а й розійдеться, дорікне авторові за всі помилки і недоліки, і вам буде достатньо вивчити напам'ять, скажімо, третє речення з кінця рецензії. У ньому весь реферат буває підсумований до якогось гасла, і якщо ви зможете повторити це речення без заминки біля столика в кав'ярні, вас вважатимуть людиною з критичним мисленням".


Коментарі

Опублікувати коментар

Популярні публікації