243. Роджер Желязни "Двори Хаосу" (Хроніки Амбера #5)

4/5
Остання частина першого підциклу нагадала мені про кінець "Гаррі Поттера". Там теж герої вешталися бозна-де і були заглиблені в свої роздуми, після чого нарешті зібралися з силами і прикінчили той нещасний основний конфлікт. Менше з тим.


Рефлексії Корвіна цього разу справді набувають небачених масштабів, але читати їх досить цікаво, якщо ви не квапитеся поринути в динаміку і дізнатися нарешті фінал. П'ята частина створена для тих, хто любить Желязни за алюзії — і тут ви знайдете їх чимало, подекуди навіть подвійні. "Мандри Гуллівера", Артуріанський цикл та "La Belle Dame sans Merci" Джона Кітса, "Кармен" і "Лоліта", скандинавська міфологія з деревом Іґґдрасіль та вороном Одіна, а також не забуваймо про поезію та французькі пейзажі! Найбільше мені сподобалися філософські бесіди із Гуґо — які скінчилися досить неприємно для останнього.
Побачили ми і Мерліна — сина Корвіна та героя наступного п'ятикнижжя. Поки його характер розкритий мало, але це має виправитися в подальших романах.
Особу нового короля мені вже проспойлерили в картинках, але це був вдалий хід, на мою думку. А Корвін нарешті зможе помандрувати світом і знайти себе — гідний кінець для протагоніста, хоча, можливо, й не той, на який очікує читач.


Що ж, чекаю на "Козирі долі" та нових персонажів. Як завжди, дякую видавництву "Богдан" за хорошу роботу із текстом, чудові примітки, так тримати!

P.S. Одна зі статей про алюзії тут.

Коментарі

Популярні публікації