197. #невимушені (антологія)

4.4/5

Останнє з моїх Віватівських надбань. П’ятеро сучасних, відносно молодих авторів, про яких я навіть чула, зокрема про Катерину Бабкіну та Марка Лівіна, котрі започаткували #bookchallenge_ua.
Попри те, що ставлення до збірки в мене було досить скептичним, я вирішила ризикнути — і не дарма. Антологія вельми і вельми гідна.

>order by my rating
#стриж_чорний (posted by Марк Лівін). Дуууже приємне оповідання про дитинство і його вплив на майбутнє. Автора хочеться читати ще. Це прекрасно: розповідати про милі моменти з долею драматизму. Розумієш, що дитина теж глибоко переживає, що ці переживання формують її особистість, що попри все гарні дні не забуваються. Такий собі Рей Бредбері (той, що ближче до "Кульбабового вина") в мініатюрі. Якщо випаде можливість, неодмінно прочитаю "Бабине літо".
#піф  (posted by Катерина Бабкіна). Щемлива історія про дорослішання, дружбу, кохання і своє місце  цьому житті. Не без відвертостей, а саме тому так зачіпає.
#повернення (posted by Артем Чех). А от і на тему війни, а точніше життя після повернення з неї. Досить актуально і потрібно. Головний герой повертається додому і розуміє, що більше не може жити, як раніше, що друзі не сприймаються, як колись, що щось не дає спокою.
#суперстар (posted by Мирослав Лаюк). Майже чорний сарказм (чи принаймні я так прочитала) на тему "звєзданутості" деяких унікумів, а також про химерну мінливість слави.
#канікули (posted by Ірина Цілик). Дещо складно було вчитатися, але потім зайшло. Ніби звичайний відпочинок кількох сімей, а насправді ціла картинка зі змін, які сталися з героями останнім часом, і як з ними жити далі. Чи варто кинути все, чи спробувати їх осягнути?

Орієнтовний вік збірки 20+ ~ 30+
Дизайн і концепція книги на п'ятірочку. Ці зелені сторінки і абзаци — я кайфую.
Наприкінці також є міні-анкетки, які дозволяють більше зрозуміти авторів, а також післямова Володимира Єрмоленка.

"Перший біль запам'ятовується назавжди, як перше похмілля. Перший біль — це старт, від якого починається пряма твоєї дорослості. Перший біль — це пам'ять, яку зберігають для особистого вжитку. Її використовують в особливі хвилини, коли без цього — ніяк".
(Артем Чех "Повернення") 

І в усіх оповіданнях справді є дещо спільне. Це історії про людей, які так чи інакше дорослішають, хоч вже і дорослі, про зміни, які неодмінно спіткають кожного, про теплі моменти, які все одно залишаються з нами, і майбутнє, яке, хай би як складно не було, нікуди не зникає.
Я не великий фанат contemporary, радше прагну його оминати і надаю перевагу спекулятивному чи просто пригодницькому жанру, але антологія знайшла в мені відгук, залишила по собі питання для роздумів та приємні враження. Тому якщо ви досі вагаєтеся щодо "#невимушених", то забудьте про свої сумніви. Це вартісна книга, яку вам неодмінно прийдеться до душі.