185. V. E. Schwab 'A Gathering of Shadows'

4.5/5

Я зрозуміла фішку цієї серії і те, чому я не поставила попередній частині 4.5. Річ у тім, що книги не можна сприймати окремо, а тільки як очевидне продовження одна одної. "І що тут дивного, якщо вони сюжетно пов’язані?" — спитаєте ви. Дивне те, що дочитуючи "Темний відтінок магії", я відчула легке розчарування через фінал. Ніби автор обманув мене, легко зливши усіх антагоністів. Але це був лише початок, як виявляється. Тема темної магії продовжилася на тій точці, на якій зупинилася в першій частині. Тому, щойно я зрозуміла, що це не зовсім серія, а один великий роман, still in progress і розбитий на окремі книги, читати стало легше. Тому... так, друга частина була крута!
Вікторія Шваб дала чудовий розвиток Лілі. У попередній книзі вона відчувалася не так яскраво, а тут майже затьмарила всіх інших.

Інший момент, який мені напрочуд сподобався, — це внутрішні страждання Келла і Рая, відколи вони почали ділити одне життя на двох (плюс додамо сюди почуття короля з королевою). Навіть важко уявити, наскільки поважчала відповідальність Келла, а йому ж всього лише 20! Він має сприймати світ, "немов той зроблений зі скла", бо від нього залежить життя його брата. Та і Рай мучиться своїм безсиллям, своїми помилками, тим, що ніколи не зможе відплатити Келлу. І це все так драматично подано — зі сварками, бійками, психами, одним словом, вибухово, вперемішку з мімішними братськими сценами.

Водночас розділи Голланда врізаються дуже вдало, дається глибший погляд на цього персонажа, якого читачі вже встигли поховати.
Ну, і звісно ж, з’являється капітан Емері! Алукард додає цій картині повної анімешності, як каже моя сестра, навіть ім’я в нього відповідне. Обережно, гомофоби, цю серію вам читати не можна, бо на вас чекає полум’яна сценка між Алукардом та Раєм (я чесно попередила).
Власне, що мені подобається в цих книгах і сучасному фентезійному YA взагалі, — це те, що вони формують світ без обмежень, приймаючи те, що ми вважаємо дивним, інколи неприйнятним, як належне. Персонажі можуть бути абсолютно бісексуальні — і це нормально. У нефантастичних оповідях зазвичай з цього роблять драму і закручують в якусь проблематику. А тут... Ну чорна королівська родина править Лондоном — problems? (Хоча не у випадку з екранізацією "Темної вежі") Чи ви щось маєте проти дівчини, яка носить чоловічий одяг, любить пригоди і роздає всім направо й наліво? Тенденція відкидати у фантастиці будь-які норми мені дуже подобається, візьміть хоча б цю вебку: http://www.webtoons.com/en/romance/always-human/list?title_no=557 Адже це про щось свідчить, чи не так?
Принаймні про те, що читачам чхати на орієнтацію улюблених персонажів)

Із питань до третьої книги на Goodreads

Що мені цікаво, то це те, в яку ідею виллється весь цей конфлікт із темною магією. Адже тут є два погляди на магію: "магія в балансі" (Червоний Лондон) і "стосунки господар-підданий" (Білий Лондон). Крім того, щось зароджується в Сірому Лондоні, і чомусь мені здається, що це матиме якийсь вплив на розв’язання. Плюс, третя книга матиме назву "A Conjuring of Light". Де можна зробити ставки на те, що скінчиться все приблизно, як в Урсули ле Ґуїн?) А може, і ні. Авторка якась дуже кровожерлива, щоразу влаштовує жорстокі вбивства...
Але хоч щасливий фінал у Келла і Ліли буде? Т_Т Чи краще піти почитати ту книжечку, де геть без романтики? Ех. Іще одна серія, яка потребує чекання. Добре, що це хоч не Джордж Мартін.