123. Марек Краєвський "Числа Харона"

3.5/5

І знову польський детектив. І знову безвихідь та сіре життя. Отакої.

Комісар Едвард Попельський втратив свою роботу через сварку з новим начальником, яку спричинила його гординя. У результаті він лишається без сталого прибутку, а на ньому висить ще мала донька та кузина.
Та жити якось треба, і Попельський віднаходить себе у репетиторстві, бо дуже освічений і може багато чого навчити. Тим часом у Львові кояться жорстокі вбивства, після яких поліції надсилають таємничі послання гебрайською мовою, і біс його зна, що саме мав на увазі вбивця. Поліцейські не можуть знайти жодної зачіпки, а тому звертаються за допомогою до Попельського, одного з найталановитіших слідчих.

Ця книга — один із тих випадків, коли очікуєш на одне, а отримуєш зовсім інше. Я гадала, що це буде жорсткий детектив, а виявилося, що це роман про розбитого чоловіка. Ну, нічого, мені не вперше.
Сам по собі роман цікавий, оповідка не дає нудьгувати та інтригує. Однак проблематика протагоніста не моя, тобто мені складно співпереживати головному герою. Якщо вдаватися до порівнянь, то "Зерно правди" Зиґмунта Мілошевського мені сподобалося більше, бо там хоч б був відвертий чорний гумор. Та Краєвський має на цей випадок свою родзинку — головоломку
у вигляді магічних квадратів, зашифрованих під гебрайську мову. Цей момент справді захопливий та інформативний, змушує мозок попрацювати.
Що ж до стосунків Попельського з жінками, а саме з Ренатою, то я дійсно не в’їжджаю в драматизм тієї ситуації. Тобто я ще можу зрозуміти самотність чоловіка, який втратив ледь не власну гідність і улюблену справу, який страждає через незручну хворобу і перебуває у кепському становищі, та це "кохання" мені взагалі не пішло. А на ньому ж зав’язано чимало подій, ех.
У підсумку маємо, що хотілося б більше детективної складової, аніж драматичності життя головного героя. Але якщо сприймати роман з боку психологічного портрету, то вийшло вельми пристойно.
А от обкладинка дійсно класна! Побільше б таких оформлень)