Прочитане...
Переношу свої записи із іншого блогу, бо там стали пропадати деякі пости.
(Записи починаються із березня 2012, ще зі школи)
"Ось колишня жіноча гімназія... Руда. Ось чоловіча гімназія, тепер педінститут — рудий... Хтось у цьому місті напевно збожеволів, дістав бзика на кольоровому ґрунті. Але чи так? Чи це від божевілля? Ні, не від божевілля це. Від політики. Ця декорація, цей фарбованй фасад — від політики! Коли всередині зі здобутками революції не гаразд, коли ту революцію підмінено чим іншим, коли треба те "інше" злочинно ховати, тоді ретельно фарбиться фасад".
Класна книга, навіть більше, ніж "Тигролови", сподобалась. Всі емоції так гарно прописані, що я не могла відірватися: слідкувала за кожною думкою, за кожною дією Андрія. Захоплююсь силою його духу, вмінням вистояти проти тортур моральних і фізичних.
Твір лякає жорстокістю слідчих і наглядачів, тяжкими умовами в ув’язненні, безрозсудністю політики 30-х років в СРСР. Читаєш і думаєш: "Та не могло такого бути!" Проте, на жаль, це гірка правда, не прикрашена і не перебільшена, адже автор сам пройшов через те пекло...
Проте засмутили помилки в самому тексті. Не розумію, як коректор міг їх пропустити, це ж його робота. Тому трохи враження від книги зіпсувалось((
"І тоді до нього, вже мертвого, підійшов вислозадий командир ескадрону Митрюха Ґєрасімов, підійшов із жалем великим, що не вдалося живцем захопити отамана, але спершу він здивувався, бо замість страшного бандита побачив хлопця років двадцяти п’яти з білявим волоссям і блакитними очима, які дивилися у квітневе небо і всміхалися першому, вже по-справжньому теплому сонцю. Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице".
Сильний момент!
Книга - просто супер!!! Не думала, що історичний твір може так затягнути
(Записи починаються із березня 2012, ще зі школи)
1. Іван Багряний "Сад Гетсиманський"
"Ось колишня жіноча гімназія... Руда. Ось чоловіча гімназія, тепер педінститут — рудий... Хтось у цьому місті напевно збожеволів, дістав бзика на кольоровому ґрунті. Але чи так? Чи це від божевілля? Ні, не від божевілля це. Від політики. Ця декорація, цей фарбованй фасад — від політики! Коли всередині зі здобутками революції не гаразд, коли ту революцію підмінено чим іншим, коли треба те "інше" злочинно ховати, тоді ретельно фарбиться фасад".
Класна книга, навіть більше, ніж "Тигролови", сподобалась. Всі емоції так гарно прописані, що я не могла відірватися: слідкувала за кожною думкою, за кожною дією Андрія. Захоплююсь силою його духу, вмінням вистояти проти тортур моральних і фізичних.
Твір лякає жорстокістю слідчих і наглядачів, тяжкими умовами в ув’язненні, безрозсудністю політики 30-х років в СРСР. Читаєш і думаєш: "Та не могло такого бути!" Проте, на жаль, це гірка правда, не прикрашена і не перебільшена, адже автор сам пройшов через те пекло...
Проте засмутили помилки в самому тексті. Не розумію, як коректор міг їх пропустити, це ж його робота. Тому трохи враження від книги зіпсувалось((
2. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний Ворон"
"І тоді до нього, вже мертвого, підійшов вислозадий командир ескадрону Митрюха Ґєрасімов, підійшов із жалем великим, що не вдалося живцем захопити отамана, але спершу він здивувався, бо замість страшного бандита побачив хлопця років двадцяти п’яти з білявим волоссям і блакитними очима, які дивилися у квітневе небо і всміхалися першому, вже по-справжньому теплому сонцю. Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице".
Сильний момент!
Книга - просто супер!!! Не думала, що історичний твір може так затягнути
3. Олесь Бердник "Вогнесміх""Головний закон — у душі. Там треба було формувати твердині краси, закону, любові". Давно не читала такої чудової світлої книги, аж на душі потеплішало
4. Габріель Гарсіа Маркес "Сто років самотності" (програмний твір
|
Коментарі
Дописати коментар