266. Вірджинія Вулф "Флаш"

4/5
Перше моє знайомство з Вірджинією Вулф — знаковою британською письменницею, критикинею, феміністкою. Хоча сама письменниця називає "Флаша" далеко не найкращим своїм твором і писала його радше для розрядки після творення "Хвиль", цей роман заслуговує на увагу.


Читання подібних авторів вимагає певної попередньої розвідки для звичайного читача. І хоча передмова Ірини Ніколайчук дає певне уявлення про мотиви і мету "Флаша", почитати кілька додаткових статей не завадить. Вірджинія  належала до мистецького об'єднання "Блумсбері", що являло собою нове покоління митців, які хотіли творити в інакшому руслі, ніж поважні вікторіанські літератори. Письменниця переосмислювала в своїх есе вікторіанські твори та особливо цікавалися постатями жінок-авторок, які за інших умов могли б набагато більше розкрити себе. Вона також прагнула застосовувати нові прийоми, як от потік свідомості.
Читаючи листування поетів Елізабет та Роберта Браунінгів, чия любовна історія не могла не привернути до себе увагу суспільства, вона помітила потішливі згадки про пса поетеси і не втрималася, щоб не написати про нього історію. У своєму стилі, звісно.
"Флаш: біографічний нарис" оповідає про життя благородного кокер-спаніеля з його ж точки зору від дитинства й до смерті. Його перша хазяйка віддає Флаша поетесі Елізабет Баретт, яка має настільки слабке здоров'я, що майже не виходить із кімнати. Пес, який звик цілими днями бігати зеленими полями, змушений скніти у замкнутому просторі, як і його хазяйка. Фактично Елізабет опиняється заручницею у власному домі. Через відчуття Флаша, який сумує за запахами і який стає вірним другом поетеси, Вірджинія Вулф показує відчайдушне становище жінки у Вікторіанську добу.
Цікаво також, як зображається переміна Флаша, адже він не простий собака, а один із найкращих, еліта. Йому належить спати на м'яких подушках і їсти найкращу їжу з пурпурової миски. Навіть у собак є соціальне розшарування — іронізує авторка.
Але одного дня починають приходити листи, які порушують сталий порядок. У житті хазяйки спаніеля з'являється Роберт Браунінг, "чоловік у жовтих рукавичках". Його ревнощі настільки живі, що навіть забуваєш про те, що це собака.
Флаш міняється разом із хазяйкою, змінюючи місця, потрапляючи в халепи, переживаючи власні труднощі. Роман можна читати і як гру з біографією поетеси, і як художню історію про її собаку. Покидаючи Лондон, вони пізнають красу Італії та Флоренції, скидаючи пуританські пута, які раніше сковували їх обох.
Ну, і не можу оминути увагою фішечку британців додавати в коментарях окремі історії. І про служницю, і про собаку Неро... Люблю ці штуки.

Українським виданням завдячуємо новому видавництву "O.K. Publishing". Команда серйозно підійшла до роботи (мені подобається ця тенденція в нових видавництва). Гарний дизайн без зайвого наляпування (Ігор Дунець же) та підбір гарнітур, кремова суперобкладинка, а на самій палітурці — тиснення з ілюстрацією. А ще на суперобкладинці є ім'я перекладача Наталії Семенів ) Форзац — ідеальний. Також класні зробили візитівочки — їх можна використовувати замість закладинок. 

Коментарі

Популярні публікації