251. Мішель Онфре "Трактат атеології. Фізика метафізики"

4/5

"Теорія вибіркового ставлення до релігії дозволяє сьогодні поклонятися тільки позначникові, абсолютно вихолощуючи його позначене."

У "Гедоністичному маніфесті" Онфре вже торкався теми ролі релігії у житті сучасної людини, "Трактат атеології" — це розширена версія тієї думки з багатьма прикладами про три монотеїстичні релігії: християнство, юдаїзм і мусульманство. Головна думка цієї книжки проста: релігія досі сильно впливає на становлення людини, розвиток суспільства, формує нові конфлікти та старі-оновлені дискримінаційні переконання. Як каже Онфре, ми живемо у християнському атеїзмі, тобто християнстві без Бога, і цей етап все ще треба пройти. Для більших подробиць рекомендую прочитати саму книжку.
Цікавим фактом для мене стало те, що про атеїзм написано досить небагато праць, і вони не надто висвітлюються, так само, як і книжки про злодіяння на релігійному ґрунті. Наприкінці є рекомендована література, якою користувався Онфре при написанні кожної із частин, що досить круто.

"Підручники з моралі в республіканських школах проповідують вищість сім'ї, чесноти праці, необхідність шанувати батьків і поважати старших, статечність націоналізму, патріотичні зобов'язання, недовіру до плоті, тіла та пристрастей, красу фізичної праці, покору політичній владі, обов'язки перед бідними. Що тут батюшка матиме проти? Праця, Сім'я, Батьківщина — світсько-християнська свята трійця.
Світська думка — це думка не дехристиянізована, а іманентно християнська. Послуговуючись раціональним дискурсом, у зміщеному концептуальному регістрі, квінтесенція юдео-християнської етики зберігається. Бог полишає небо, щоб зійти на землю. Він не помирає, його не вбивають, не відкладають на потім, але акліматизують у царині чистої іманентності. Ісус залишається героєм двох світоглядів, його лише просять зняти німб, уникнути нескромної показності...
Звідси релятивістське визначення світськості. Тимчасом як епістема залишається юдео-християнською, поводяться так, ніби релігія не пронизує, не просочує уми, душі й тіла. Ми говоримо, мислимо, живемо, діємо, бачимо сни, уявляємо, їмо, страждаємо, спимо, сприймаємо в юдео-християнському ключі. Ми сформовані двохтисячолітнім форматуванням біблійного монотеїзму. Тож світськість бореться за те, щоб кожен міг думати, як побажає, міг вірити у свого бога, якщо тільки того не будуть нав'язувати публічно. Але публічно таки панує секуляризована релігія Христа...
Тож немає жодної перешкоди, щоб у нинішній французькій республіці проголосити рівність юдеїв, християн, мусульман, а також буддистів, синтоїстів, анімістів, політеїстів або агностиків і атеїстів. Складається враження, ніби всі дорівнюють іншим, якщо тільки тримають вірування при собі — в душі та глибині свідомості, — позаяк зовні, в публічному житті рамки, форми, сили, так би мовити, основа (етика, політика, біоетика, право) залишається юдео-християнською!"