четвер, 3 серпня 2017 р.

241. Ерін Гантер "Небезпечний шлях" (Коти-вояки #5)

4/5
Те, що відбувалося в цій частині, можна описати лише одними словами: "What the fucking shit is going on here?!" Цілком згодна з виразом кота на обкладинці. Але до суті.

Як завжди, книга починається з невеликого розділу-інтриги, який задає тон книги. Цього разу письменниці вводять нових, некотячих персонажів — зграю кровожерливих собак.
Хтось намагається нацькувати їх на Громовий клан, хтось, хто має для цього достатньо розуму і хитрості.

Клан продовжує жити в непевності, оклигуючись від пожежі, яка знищила їхній табір і забрала кілька життів. Вогнесерд що є сили  намагається його тримати докупи і врешті зважується на такі нечувані дії, як ослухатися провідниці. Останні дві книги Синьозірка справді згасала на очах, тож здоровий глузд і бажання вижити переборюють дотримання правильнику, являючи натомість справжню відданість своїй спільноті. У цій частині провідниця впала в глибоку невіру: до предків, до інших фракцій і навіть до власного клану. Чого тільки вартий епізод, коли вона відмовилася посвячувати новаків у вояки, що зрештою призвело до трагедії.



Тигрокіготь (Тигрозір), як завжди, чудово виконує свою роль лиходія. Такий собі спрощений Тайвін Ланністер. Це досвід, харизма, амбіційність, упевненість, хитрість і кмітливість. Протистояти такому супротивнику треба мати мужність. Якщо в попередній книзі ми бачимо, як труситься від однієї думки про нього Вогнесерд, то в цій частині він починає потроху переборювати свої страхи і вагання. І зрештою він виявляється чи не єдиним котом, хто заслуговує на те, щоб очолити Громовий клан.

Неприємна ситуація з дітьми Тигрокігтя триває. Не можу не переживати за Ожинолапа: хтозна, чим обернеться для нього прихований тиск як на сина зрадника, куди поведуть його авторки.

Водночас рада знову бачити поряд із Вогнесердом Сіросмуга. Справжній друг — це те, що необхідно кожному з нас.

"Небезпечний шлях" — це передостання книжка із першого підциклу "Пророцтва починаються", і вже не терпиться дізнатися фінал цієї арки, який очікується у вересні до Форуму Видавців. Останнім часом я не надто налягаю на великі серії, хоча колись могла спокійно читати великі саги, але "Коти-вояки" виходять у тому темпі, що їх зручно долати. Сподіваюся побачити і наступні підцикли.

Немає коментарів:

Дописати коментар