230. Харукі Муракамі "Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі"

4.4/5
"Безбарвний Цкуру Тадзакі" не схожий на попередні романи Харукі Муракамі, з якими я встигла ознайомитися, але тим не менш його приємно читати. Я вмикала собі 'Le Mal du Pays' Ференца Ліста у виконанні Лазара Бермана і поринала разом із головним героєм у його рефлексії.
Чому не схожий? Тут набагато менше штук з магічного реалізму, до яких я вже встигла звикнути, хоча дещо таки є. Однак розслідувати разом із героєм справжні причини того, чому в одну мить найкращі друзі його покинули, надзвичайно цікаво.
Сподобалася гра слів з іменами. Не знаю, як це сприймають ті, хто японську в житті не бачив, але мені було в кайф. До речі, це одна з небагатьох книг в укрперекладі, де склади передаються через "ші" та "джі".
Цкуру — такий собі деншя-отаку, тільки схибнутий він не потягах, а на залізничних станціях. Доволі впізнаваний образ з японського маспродукту, хоча в євпропейському я такий ще не зустрічала. Із ним відчуваєш багато спільного, і тому книгу я прочитала на одному подиху.
Чого у Харукі Муракамі не відбереш, то це здатність писати хороші тексти з підтекстами.
Українське видання вийшло чудовим. Переклад Орести Забуранної. Оформлення естетичне. На обкладинці зображено друзів Цкуру (за значенням прізвищ), ну а форзац... суґоку кірееее.

"Навіть якщо вдало затерти спогади, надійно затопити на дні, історії, які ці події породила, не зітреш".


"Зрештою, вільне мислення зводиться до відсторонення від власного тіла. До того, щоби вийти із загороди тіла, звільнитися з кайданів, дати ширяти логіці. Це і є наділяти логіку справжнім життям. У мисленні — це ядро свободи".

"Людські серця єднає не просто гармонія. Глибоко єднають їх радше рани. Серця пов'язані болем, пов'язані крихкістю. Тиша ховає гіркий крик, прощення настає за пролитою кров'ю, прийняття приходить до нас крізь біль втрати. Ось що лежить в основі справжньої гармонії".

Коментарі

Популярні публікації