225. Стівен Кінг "Мізері"

5/5

Безперечно, іще одна улюблена книжка Стівена Кінга!
Пол Шелдон, дописавши роман, який він вважав найкращим у своїй кар'єрі, добряче налигався і прокинувся зовсім не у затишній атмосфері. Колишня медсестра Енні Вілкс, його найпалкіша шанувальниця, а разом із тим психопатка-убивця, вирішила потурбуватися про свого кумира, який в аварії мав нещастя переламати собі ноги, а заодно і змусити зробити ще дещо. Повернутися до написання остогидлої "Мізері", яку, як гадав Пол, він уже вбив назавжди.

Книга мені надзвичайно сподобалося. Цей біль, який відчув Пол, коли Енні спалила його новий роман, гостро проштрикнув і моє серце. Але це був лише початок його страждань. Він навчився виживати на межі божевілля і щодня втрачав надію на порятунок, хапаючись за останні ниточки глузду. Можна навіть сказати, що саме писання роману під примусом зберегло йому волю до життя.
Сам роман виписано дуже яскраво. Власне, як і завжди у Кінга. Від наркотичної залежності, альбомів з вирізками про жертв і до вбивства поліцейського та запланованого підлещування. А кульмінація... Просто супер! Це була нереально класна помста (не спойлерю).
Я рідко таке кажу, але від цієї книги в мене реально були сироти по шкірі. Шикарний роман.