224. V.E.Schwab 'A Conjuring of Light' (Shades of Magic #3)

4.5/5

Це таки було щооось! Остання частина трилогії прочитана.
На початку книги думала, що в мене серце розірветься. Серйозно, не можна ж так мучити людей. І тільки тут я з полегшенням зітхнула:

Alucard reached out, then, his hand closing over Rhy’s, and as he felt the pulse flutter in the prince’s wrist, he didn’t dwell on the impossibility of what he’d seen, didn’t wonder at what forbidden magic could be strong enough to bind life to the dead.
All that mattered—all that would ever matter—was this.Rhy was alive.

Дуже вразила історія Голланда. Якби я взялася колись перечитувати цю трилогію знову, то вже б дивилася на нього інакше. Його минуле багато чого пояснює насправді.

Як на мене, третя книга виявилася найкращою і дуже-дуже напруженою. Фактично, вона складається із двох частин та кульмінації і розв'язки. Перша частина — це усі ці страшні штуки з Озароном, а друга — мандри на піратський ринок: 

“Three Antari get on a boat,” singsonged Alucard, as if it were the beginning of a tavern joke. He had the added delight of seeing both Kell and Holland try to balance as the deck bobbed under the sudden weight. One looked uncomfortable, the other ill, and Alucard could have assured them that it wouldn’t be so bad once they were out at sea, but he wasn’t feeling generous.

Команда з Келла, Ліли, Алукарда та Голланда вийшла, звісно, нічогенька. Особливо зважаючи на те, що в кожного до одного з них є неприязнь. І на те, що Ліла обов'язково кудись влізе) 

“Lila,” chided Kell, “we only have one chance—”“Yes,” she said, straightening. “So I guess you’ll have to trust me.” Kell shifted his weight. He wanted to trust her. He didn’t, but he wanted to. For the moment, it would have to be enough. At last, she flashed a small, sharp smile. “Hey, want to make a bet?”“No,” said Kell and Alucard at the same time.

До речі, просто хотіла ще раз сказати. Ліла просто чума. Люблю її.

“You’re a brilliant magician,” she said, “but there’s something you just don’t get.”He slumped back into his chair. “What’s that?”Lila smiled. “The trick to winning a fight isn’t strength, but strategy.”Alucard raised his brows. “Who said anything about fighting?”She ignored him. “And strategy is just a fancy word for a special kind of common sense, the ability to see options, to make them where there were none. It’s not about knowing the rules.”Her hand fell away, and the bottle crumbled again, falling in a rain of glass.“It’s about knowing how to break them.”

Досить глибоким також виявився розвиток Рая. На нього впав величезний тягар відповідальності і провини. Я рада, що він зміг із ним впоратися та відпустити Келла, а також зійтися знову із Алукардом. Хоча, якщо чесно, досі за нього трішки переживаю. Чи все буде добре?

Шваб дуже делікатно описує почуття героїв, наче спеціально добираючи правильні слова. Читати "Відтінки" в цьому плані — одне задоволення.

Десь на сюжетотворчому рівні, все ж, мені здається, деякі моменти були притягнуті, але загалом вийшло досить пристойно. Фанати на Ґудрідзі кричать: "К'яааа! Totally loved it!", і я їх розумію.

У кінці лишилося кілька відкритих питань, можливо, для якогось окремо сиквелу, на кшталт 3.5. Тепер, коли старші Мареші мертві, ідеальним моментом було б вийти на сцену справжнім батькам Келла, якими нас подражнили. 

Та це лише припущення. Я рада побачити щасливий кінець, що Келл із Лілою дійшли певного порозуміння і рушили нарешті до своїх омріяних пригод. Люблю подібні відкриті фінали, бо я можу уявити власне продовження. Шваб із кінцем не прогадала. 

P.S. Для "Світу Фентезі" вирішила нашкрябати рецу-огляд-роздум про "Відтінки магії". Кому цікаво, ходіть сюди: http://svitfantasy.com.ua/articles/reviews/2017/viktoriya-shvab-i-vidtinky-molodizhnoji-knyzhky.html