221. Міхаель Енде "Нескінченна історія"

4.5/5
У дитинстві "Нескінченна історія" була моїм улюбленим фільмом, який я могла дивитися рівно стільки, скільки й "Один вдома" чи перші дві частини "Гаррі Поттера". Тож я була дуже рада отримати у свою колекцію оригінал цієї історії. І... що ж, з одного боку, це те, що я пам'ятаю, а з іншого — щось геть інакше.
Перша половина книжки виявилася досить знайомою: Бастіян краде книгу, забирається на горище школи і починає читати про пригоди Атрею. Головного героя приймаєш до серця близько: він самотній, невпевнений у собі, вдома і в школі негаразди, лише хороша історія здатна врятувати, коли все, здається, погано, коли хочеться чогось нового й захопливого, сміливого й відчайдушного.
"Він був радий, що "Нескінченна історія" не мала з цією дійсністю нічого спільного. Він не любив книжок, де йому — впереміж із понурим настроєм і безнастанним наріканням на долю — переповідали зовсім буденні випадки з цілком буденних життів якихось геть буденних людей. Того добра він і в дійсності мав більше ніж досить, то навіщо про це ще й читати?"
Серйозно, я й досі не люблю таких книжок. Атрею ж, напротивагу Бастіяну, — все, чого він міг тільки бажати, це втілення його найзаповітніших мрій. Недарма Атрею бачить у дзеркалі не своє відображення, а зіщуленого хлопчика на горищі. Далі Місяцівна отримує своє ім'я, і тут я починаю відчувати найбільші відмінності. У фільмі Бастіян був... позитивнішим персонажем, чи що. Ні, він і тут досить позитивний, просто хлопчик нарешті отримує те, чого він так довго бажав, і зазнається, забувається. Адже миттєве здійснення бажань має свою ціну. Бастіян продовжує відновлювати Фантазію, вигадуючи все нові і нові історії, та зрештою пиха його долає. Він перестає зважати на свого друга, який, як мені здається, був найбільшим його бажанням, і завдає йому великої шкоди. І коли він усвідомлює свої помилки, то намагається вибратися до реального світу, поки він зовсім себе не втратив, не розпорошив. Я так думаю, що вся суть розбити книжку на дві частини була в тому, щоб показати, що мріяти потрібно, навіть необхідно, але мрії не мають лишатися тільки мріями, їх потрібно втілювати, Бастіян має вернутися додому, обійняти свого тата, набратися сміливості і зізнатися у крадіжці книжки.

Читаючи "Нескінченну історію", справді відчуваєш її нескінченність. Вона таки доволі товстенька, насичена різноманітними подіями, локаціями, персонажами, яких нам показують ніби мимохідь, але їх настільки багато, стільки історій, які нам дають лише спробувати, а решту лишають на наш розсуд, що голова йде обертом. І тому це Фантазія, край неспинних вигадок, де все можливо, де оживають наші фантазії. Ти просто відчуваєш, що вони є, десь там, хоч автор їх і не вписував.

Традиційно про українське видання. Переклад мені сподобався, дизайн гарнезний. Варто відзначити, що обкладинка витримана у кольорах народу Атрею: зеленому і синьому. А форзац... ваааа. Аурин аля уроборос. Видання від ВСЛ завжди гарні.

Коментарі

Популярні публікації