четвер, 29 грудня 2016 р.

204. Володимир Арєнєв "Місто тисячі дверей"

4/5
На моїй пам'яті це вже четвертий спільний проект Володимира Арєнєва та ілюстратора Олександра Продана. Одна з тих, на яких пишуть "для молодшого і середнього шкільного віку".
Головний герой, майбутній п'ятикласник Юхимко, потрапляє через намальовані на паркані двері в місто Охи — дивовижне поєднання всіляких чудернацькостей і штук. До гостей тут ставляться прихильно і завжди приязно вітаються словами: "Очі мої б тебе не бачили!" От лише Головний Порядник Сигізмунд Брехло мріє привести хаотичне місто до контрольованого ладу й витуряти всіляких зайд. Він зафарбовує всі двері, які ведуть у інші світі, в сірий колір, щоб вони перестали працювати, і намагається схопити Юхимка. Той, звісно, бути схопленим не хоче і ховається від Порядника по місту та знаходить собі друзів: Чеширського таргана Мося, заступниць-принцес Мелісу та Розалінду, які качають права, братів Рету-Де-Мона (господаря кав'ярні) і Колреша Ямса (детектива), муралевиного лева Мірмеліона, чаклуна-недотепу Лонгія О'Локкі. У центрі конфлікту — пензель Короля-Маляра, яким було створено Охи і який може змінити місто, якщо його відшукати.
Книга люб'язно надана видавництвом "Vivat" в обмін на рецензію.
Лиходій тут — зовсім не лихий. Сигізмунд радше закомплексована у собі людина, яка думає, що чинить правильно, а зрештою наражає жителів міста на неприємності.
"Порядок — це така штука, яку приймають з доброї волі, — повчально мовив Мось. — А те, що тут коїться, вже не порядок. Це — обмеження!"  
Світ Охи є сумішшю всякої-всячини і від того представляє з себе дивацьку картину: тут є і Горщик, який варить їжу на будь-який смак, ("вари, горщику, не вари горщику..."), і самовари, які, мов кури, пасуться на подвір'ї, і вакуумні летяги, яких ніхто не бачив, і самосвідомі повітряні кулі та навіть будинки. Та, звісно ж, пінгвіни з надзвичайною пам'яттю, які мешкають у холодильниках на крокодилячих ногах і грають у смертельні шашки Чапаєва.
Додаємо сюди піратку та динозаврів (куди ж без динозаврів) — і захоплива пригодницько-фантастична книга готова!

Варто також сказати окремо про ілюстрації. Цього разу було обрано підхід багато й у чорно-білому варіанті, на відміну від деталізованих, насичених кольором зображень "Душниці" чи "Пороху". Утім, персонажки вийшли прекрасними, кожен зі своєю індивідуальністю; багато ілюстрацій з динамікою. Візуально найулюбленіший персонаж — Лонгій Л'Оккі.Окуляри аля ґоґли, плащ, розкуйовджене волосся — ідеально!
Лонгій — бо росте; Л'Оккі — від Локкі?
І наостанок — моя найулюбленіша ілюстрація з цієї книги: Сигізмунд у піжамі та капцях і озброєні пінгвіни. Badass!

Немає коментарів:

Дописати коментар