середа, 16 листопада 2016 р.

199. Роберт Гайнлайн "Чужинець на чужій землі"

3.9/5
Досить непогана й цікава книга, попри деякі сексистські нотки — що з цих фантастів-чоловіків другої половини минулого століття візьмеш!
Мою повну рецензію можна прочитати на порталі "Друг читача": http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/47373/
Надзвичайно сподобався тролінг релігії та державної системи. А от технології повеселили)
Джубал Гаршоу — як головний троль:

"Моя люба, я завжди думав, що працюю для людства... І мені було приємно так думати. Потім я виявив, що людство не хоче, щоб я працював для нього; інакше кажучи — що воно відкидає будь-які спроби допомагати йому. Тому зараз я роблю те, що подобається Джубалу Гаршоу".

Наступна цитата в мене перегукується із Багряним "Сад Гетсиманський", там теж є чудові роздуми на тему рятівної сили сміху в тяжких ситуаціях:

"Я зрозумів, чому люди сміються. Вони сміються, тому що їм надто боляче... Тому що це єдине, що здатне втамувати біль". 

І остання цитата, над якою можна помедитивувати на ціле есе. В рецензії я про неї не згадувала, бо роман цієї теми фактично не торкається, але англійська — справді з тих монстрів, які пожирають усе навколо. Колись читала цікаву статтю про те, скільки різної англійської розвелося по всьому світу. І в українській помітно відчувається її засилля, треба якось із цим боротися.
"Англійська — це найбільша з людських мов; вже тільки через це врешті-решт вона стала б — що врешті і сталося — lingua franca на цій планеті: завдяки своєму багатству і гнучкості, попри своє варварське розростання... Чи — це мені слід сказати — завдяки своєму варварському розростанню. Англійска ковтає все, що трапляється на її шляху, — і створює з цього англійську".

Немає коментарів:

Дописати коментар