198. Джон Тіффані, Джек Торн, Джоан Ролінг "Гаррі Поттер і прокляте дитя"

3.7/5

Практика видавати по завершенню великого циклу додаткові книги про дітей головних героїв (і не тільки) не нова, і це не обов’язково має бути та ж сама форма, тим паче від того самого автора. Тому до п’єси за "Гаррі Поттером" я поставилася абсолютно спокійно.
Сюжет розповідає про синів Гаррі та Драко — Албуса та Скорпіуса. В основі знову ж таки звичний конфлікт нерозуміння батьків і дітей, а тут іще й батьки — досить відомі особистості. Я не певна, чи Гаррі поводився б саме так, але все може бути.
Проблема з донькою Волдеморта виглядає дещо притягнутою, та й сама п’єса вже вкрай театралізована, пафосна. Для порівняння, п’єси Бернарда Шоу набагато органічніші в книжній формі.
Я не фан ГП, тому не буду нарікати на часовороти (чи до чого там ще люблять прискіпатися шанувальники). Загалом, враження позитивне, переважно через дружбу Поттерів і Мелфоїв. Яой не знайшла, але розумію, через що фанати це вбачили — та сама гіперболізована драматичність. Цікаво показані стосунки Рона та Герміони, попри все їхнє подружнє життя витримало випробування часом.
Український переклад чудовий, і, здається, саме через те, що це додаткова книга, видавництво вирішило не підганяти оформлення під серію.
Також хочу подякувати Віці, яка дала мені цю книгу почитати. З "Гаррі Поттером" у мене завжди складалися такі стосунки, що я його десь брала — чи в бібліотеці, чи в знайомих. Тому питання, а що ж іще там вигадали, мене більше не мучить, можна спокійно жити далі )