середа, 7 вересня 2016 р.

190. Susanna Clarke "Jonathan Strange & Mr Norrell"

5.5/5
Певно, одна із найнеординарніших фентезійних робіт. Люблю британців, вміють вони писати гарні романи.
"Джонатан Стрейндж і містер Норрелл" зібрав чимало визначних нагород, у тому числі Г’юґо та Ворлд Фентезі. Це альтернативна Англія часів Наполеонівських війн, в якій забута магія почала відроджуватися. Головні герої — Джонатан Стрейндж та містер Норрелл — стали першими практичними чаклунами за довгий час, які взяли на себе задачу відродити англійську магію.
І тут мені хочеться зупинитися на світі. Хоча це нібито й звичайна Англія початку19 століття, та вона має свою магічну історію з величним володарем-чаклуном Джоном Аскґлассом, Воронячим королем. Є і Іншокрай, місце, в якому мешкають фейрі, здібні, але підступні створіння. До занепаду магії чаклуни жили обік з ними, беручи їх у служіння, але це знання було втрачене. На початок подій книги в Англії лишаються тільки теоретичні чаклуни, справжні джентельмени, які мають за втіху збиратися, обговорювати книги про магію (не плутати з книгами магії) та інколи навіть писати якісь роботи. І тут з’являється Норрелл, закритий у собі бібліоман, який доводить, що магію можна застосовувати практично. Він стає на службу уряду, і ось тут з’являється другий чародій, Джонатан Стрейндж — розкутий приємний молодик. Норрелл — боязкий консерватор, а Стрейндж — нахабний інноватор. Попри всі розбіжності та майбутні чвари вони стають і лишаються друзями. Та тут у хід приходить пророцтво Воронячого короля, і джентельмен із thistle-down hair (не знаю, як це перекласти) втягує у свої забави кількох людей...
У Сюзанни Кларк дуже чіпкі образи й широкі описи, часто не без іронії. Ось, наприклад, із портрету мого улюбленого Чілдермасса:
"And all that Childermass knew made him smile; and some of what he knew made him laugh out loud; and none of what he knew wrung from him so much
as ha'pennyworth of pity." 
Або про Стрейнджа і Байрона (ага, того самого):

"Well, I suppose one ought not to employ a magician and then complain that he does not behave like other people," said Wellington." 
"Mr Murray was sorry to find that his two authors could not agree better, but he reflected that it probably could not be helped since both men were famous for quarrelling: Strange with Norrell, and Byron with practically everybody."  
А атмосфера! Ви тільки відчуйте!
"Ten minutes later Strange found himself in a luxurious apartment filled with people, many of whom he already knew. There were officers; beautiful ladies; fashionable gentlemen; British politicians; and representatives, so it seemed, of every rank and degree of British peer. All of them were loudly discussing the war and making jokes about it. It was quite a new idea to Strange: war as a fashionable amusement." 
Взагалі, мова дуже багата, приємно читати. Окрім того, зустрічається чимало цікавих цитаток щодо політики, війни чи людської природи:
"Let the government be who they may — Whigs, Tories, emperors or magicians — they take it very ill when people do not pay thei taxes." 

“Can a magician kill a man by magic?” Lord Wellington asked Strange. Strange frowned. He seemed to dislike the question. “I suppose a magician might,” he admitted, “but a gentleman never would.”

"the Scottish captain, John Kincaid, entertaining the American savages and teaching them to drink tea (presumably with the idea that once a man had learnt to drink tea, the other habits and qualities that make up a Briton would naturally follow)." 

Іще однією особливістю цього тисячосторінкового роману є використання довгих приміток. Вони часто доповнюють історію, розширяють її, постають майже окремими міні-оповіданнями. Наприклад, різні оповідки про зустрічі людей з фейрі чи витяги з книг чаклунів. Один із тих небагатьох випадків, де примітки працюють на текст.
Книга розбита на умовні три: про Норрелла, Стрейнджа та Джона Аскґласса. Здається, ніби оповідь тече неспішно, але ти настільки закохуєшся у світ, настільки деталі тебе поглинають, що відірватися стає неможливим. Швидкочитом цей роман не здолати. Сподіваюся, якщо коли його будуть видавати українською, за роботу візьметься справді талановитий перекладач.

Сюжет спойлерити не хочу, але наполегливо рекомендую читати всім поціновувачам якісного британського (фантастичного) роману. Чекаю на сиквел.
До речі, минулого року виходив міні-серіал ВВС за книгою, і хочу сказати, що проробили вони дуже пристойну роботу. У сім серій, без жартів, уклали всю книгу (хоча дещо все-таки довелося порізати і змінити). Деякі моменти навіть яскравішими зробили. Голос Чілдермасса божественний. Подивіться, якщо ще не дивилися.

Немає коментарів:

Дописати коментар