субота, 2 липня 2016 р.

179. Харукі Муракамі "1Q84. Книга 3"

4.3/5
Почалася третя частина досить несподівано — із розділу від особи Ушікави, що не могло не додати родзинки до тексту. Утім перша сотня сторінок радше нагадувала "у попередніх серіях", як мені здалося, хоча далі все стало на свої місця, і сюжет закрутився з новою силою, шокуючи і все так само не пояснюючи, хто ж такі карлики.
Якимсь чином цей увесь заміс 1Q84 року вилився у те, щоб дати змогу Аомаме та Тенґо зустрітися — а шлях до цього видався довженьким. Особливо сподобалася фішка з перцепієнтами, де Фукаері виступила таким собі передавачем. Принаймні грозова ніч з попередньої частини була дуже добре пояснена з неочікуваного боку.
Кінець сподобався. Люблю відкриті фінали, і тут, на мою думку, написаного цілком достатньо, аби самому прийти до якогось висновку. Хоча в Неті ходять балачки про четверту частину, бо, наприклад, загадка з матір’ю Тенґо не стала яснішою. Або ж вона мала трактуватися у стилі "відпусти і забудь".
Фанатам магічного реалізму та балачок про літературу рекомендується.

Переклад. Був тут такий один момент, який мене збісив. Це надмірні уточнення в самому тексті, яких в оригіналі і бути не могло. Що я маю на увазі: "чорно-білі комікси манґа", "азартна гра пачінко". Такі речі треба виносити у примітки, якщо вже так хочеться. Невже більшість людей, які читають японську літературу, досі не знають, що це таке? Навіщо додавати непотрібні слова в переклад, наче читач — першокласник якийсь? Страшенно відволікалася на ці речі при читанні.

Немає коментарів:

Дописати коментар