3.7/5
Яка ж я щасливиця, що почала читати саме тоді, коли вся трилогія повністю вийшла! У попередньому дописі я писала, що покладаю надії на те, що третя книга буде кращою, і в результаті вона... не пішла донизу принаймні. Можливо, я стаю надто прискіпливою до YA, але персонажі кульгають страшно. Такі якісь кидання з одного на інше, не встигаєш пожаліти порожняка, як його вже вбивають. На мою думку, це нечесно. Свободу порожнякам! Чому, як казала Оливка, Джейкоб не взяв собі хоч одного як котика? До чого це все жахання навколишніми страхіттями і несправедливістю, якщо вони ніц не роблять із цим, а тільки обурюються? Ну, хіба ведмедиків урятували. Ведмедики — це святе.
Окей, критику в сторону. Враження загальні: уся ця біганина Диявольським Акром свідчить лише про відсутність здорового глузду в Джейкоба і Емми, але фінал сподобався. Читається книга легко, навіть краще, ніж попередня. От що є, то це хороша динаміка, хочеться знати, що буде далі. Щось мені підказує, що в екранізації персонажів пропрацюють краще — і з цієї ідеї вийде лялечка. Щодо темного боку, то тут два варіанти: або їхню мотивацію покажуть краще, або дадуть якийсь більший контекст порожнякам. Сподіваюся на друге, все-таки Тім Бартон.
P.S. Найкраща обкладинка з усіх трьох.
Коментарі
Дописати коментар