161. Eoin Colfer "The Hangman's Revolution" (W.A.R.P. #2)

4/5

Друга частина W.A.R.P. від мого улюбленого Овена Колфера.
Шеві опиняється в альтернативному майбутньому, де полковник Бокс став легендарним богом, який здійснив криваву революцію і встановив новий лад. Їй доведеться повернутися у Вікторіанську еру із двома Громовими котами, тобто спецсолдатами, на хвості, аби зупинити його лихий план. І, звісно ж, там ми зустрінемося з Райлі!

Загалом, історія триває. Динамічний сюжет і незмінний колферівський гумор, який я просто обожнюю. Хоча був певний момент, коли я засумувала за Альбертом Ґарріком, однак в цьому романі дві речі мені абсолютно сподобались. Перше — це персонаж Клейтона Бокса. Не знаю, як інші, а я з цікавістю слідкувала за розкриттям його мотивації і флешбеками.
Друге — пара Отто + Лунка. Оце справді було неочікувано. Ні, реально, хто б міг уявити, що Громовий кіт перебіжить на бік ворогів через банальне кохання з першого погляду? І до того ж Отто з Лункою складають настільки привабливу пару, настільки нестандартну й комічну, що про них просто приємно читати. Окрему книгу, будь ласка! Обов’язково з "єдиним сином міссус Фіґарі" для повної бомбезності ;) До речі, Отто Маларкі фігурував у іншій книзі Колфера — "Авіаторі" (Airman) — найулюбленішому моєму романі Колфера після Артеміса Фаула.
Можливо, було малувато Райлі. Він мучиться від згадок про свого учителя, але виживає цілком гідно. Радісно бачити його незламним і ще більше хитруватим. Оскільки автор натякнув, що далі вони будуть рятувати його брата, я сподіваюся ширшого таймлайну на тандем Райлі+Шеві у третій книзі. І, звісно ж, з нетерпінням чекаю на повернення Ґарріка. Здається, я починаю розуміти, як це — любити книжкових поганців.
Порадували цитати про подорожі в часі професора Смарта на початку кожного розділу. Гумору забагато не буває. Замало буває Райлі. Але я все одно люблю цього персонажа.

P.S. Ага, Овен Колфер — мій улюблений автор з підліткових років, хто ще не зрозумів)

Я навіть знайшла який-не-який фанарт!