142. Стівен Кінг "Кладовище домашніх тварин"

4.2/5
Дісталася й до КДТ.
Навіть не знаю, чи є сенс писати, що книжка, як завжди, гарна?
Знову гостро постає питання про смерть. Що трапилося б, якби можна було воскресити мертву людину? Головний герой опиняється перед вибором: повернути сина, в якого не буде душі, чи змиритися з його смертю. Авжеж, до першого його штовхає певна містична сила з кладовища домашніх тварин, опиратися якій чоловік попри все виявляється не здатен.
Захоплює сімейне життя Луїса, вплив роботи на його характер, холодна війна з тестем, дружба зі старим сусідом.
Ставлення до воскреслого Черча нагадує "Перевтілення" Кафки, можливо, трохи лояльніше, проте та огида нікуди не зникає. "Мертвим — мертве", — говорить Кінг.
Хочу відзначити майстерність у додаванні деталей, які творять цю книгу: смерть сестри Рейчел, Еллі, яка починає розуміти смерть, смерть дружини Джада, ритуальність, з якою місцеві діти ховають своїх тварин. Разом із основною лінією вони створюють неповторну атмосферу втаємничення і змушують задуматися, що ж і ти будеш робити, коли хтось із твоїх рідних помре.
Щодо фіналу, то він видався мені аж занадто класичним. Очікувала чогось іншого, чесно кажучи. А Джад чимось нагадує роль Ваєрмана із "Острова Думи" =)

Окрема подяка Анотолію Пітику та Катерині Грицайчук, які за рекордний час якісно переклали цей роман.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації