141. Дуґлас Адамс "Путівник по Галактиці для космотуристів"

4.3/5

Браво! Давно я так не сміялася! Легка, прекрасна іронія — вперше після "Принцеси-нареченої" та низки творів Пратчетта я так чимось насолоджувалася.
Взагалі, "Путівник..." — це велика медіафраншиза. Спершу він ставився у вигляді радіоп’єс, потім набув вигляду книг, був екранізований та втілений у гру. Слід зазначити, що щоразу це був різний сюжет, різні характери персонажів. Детальніше можна прочитати у авторській передмові (як не дивно, вона цікавезна) чи відкрити Вікіпедію.

А тепер... БЕЗ ПАНІКИ! Бо я почну розповідати, що тут взагалі діється. У такій же туманній манері, як відповідь на питання про сенс життя "42". //І взагалі, то неправильний комп’ютер. Має бути  double 42.00000000000000000000000000000000000001.
Одного дня Землю вирішують знищити, аби... прокласти галактичну магістраль. Земляни мали право оскаржити це рішення, хоча зовсім не відали про жодний Галактичний комітет та інші форми життя. Геть випадково на планеті опинився космотурист Форд Префект, який, скориставшись нагодою, прошмигнув на космічний корабель та захопив із собою друга-землянина Артура Дента, таким чином порятувавшись. З цього й розпочинаються пригоди цих авантюристів, до яких ще долучаться Президент Імперського Галактичного Уряду Зафод Бібльброкс, його подруга Тріліан та робот-песиміст Едді. Зафода переслідують за викрадення надзвичайно прогресивного космічного корабля, але то таке. З ким не буває?
Пссс, слідкуйте за мишами, вони нами керують!

Структура книга така: перед кожним розділом подається витяг із величезної енциклопедії "Путівник по Галактиці для космотуристів", де розповідаються, наприклад, різні способи застосування рушника. При чому витирання — явно не головна його функція. Потім іде невеликий розділ, що обривається на найцікавішому. Стара добра форма, легка до читання.
Текст побудований максимально весело і непереобтяжено, навіть не хочеться відриватися від книжки.
У романі можна зустріти багато іронічних описів та фраз:

"Насправді посада Президента — чиста туфта і фуфел, бо жодної реальної влади Президент не має. Звичайно, посада ця виборна, але критерієм якостей кандидата є не якісь там лідерські викрутаси, а відраза і точно дозоване обурення електорату. Президент — завжди суперечлива постать, персонаж з яскравою індивідуальністю, котрий має заколупати будь-кого. Адже його функція — не уособлювати владу, а відвертати на себе увагу всіх, хто тієї влади прагне".

 Можливо, їхня тематика більш... побутово-гіперболічна, ніж у того ж Пратчетта, але не менш злободенна.

Український переклад цьогоріч подарувало нам видавництво "Навчальна книга Богдан" (вони взагалі останнім часом радують шанувальників фантастики). Я буду чекати на наступну книгу, бо це тільки початок пригод; сподіваюся, не вийде як із серією "Лихо та й годі".
Тут підказали, що раніше вся серія "Путівника" була надрукована у "Всесвіті", тобто її можливо знайти в електронці. Але я не люблю електронку. Просто залишаю цю підказку читачу блогу, який захоче відчути себе піратом ;)