неділя, 9 серпня 2015 р.

129. Володимир Лис "Камінь посеред саду"

3.5/5
Отже, перевидання "Каменя посеред саду" від КСД. Гарнюще оформлення, гучне ім’я автора, тверда обкладинка.
У Лиса книги діляться на дві категорії: це закручені тексти на кшталт "Острова Сильвестра" та драматичні твори, як "Століття Якова" чи "Соло для Соломії". "Камінь..." — з першої, чому я була невимовно рада. Однак початок змусив мене трохи розчаруватися. У пана Володимира є набагато кращі зав’язки.
Андрія Трояна знаходять у саду мертвим, прибитим каменем. Що це? Вбивство? Самогубство? Нещасний випадок? "Сильвестр приплив на острів і застрелився". А тепер дізнаємося, що ж насправді сталося. Андрія кидає дружина, робота стає рутиною, усі амбіційні плани після випуску з інституту летять до біса. Чоловік усвідомлює, що не може вибратися з пастки, майстерно розставленої чи то нещадною долею, чи то самим собою. Кохання зводиться до гри у "все гаразд". Герой прагне спілкування, людей, але все одно лишається самотнім. Десь після другої-третьої частини стає набагато цікавіше, а під кінець розумієш, що усі ці предмети та люди були метафорами й знаками, розкиданими автором. Катя — примарне ідеальне кохання,якого герой ніколи не мав, білий ватман — нездійсненні ідеї, брат-близнюк Ростислав — той, ким Андрій хотів стати, камінь посеред саду — прагнення, які він не зміг втілити і які врешті його придушили. Бережися, слідчий, ти на черзі.
Попри трохи змазаний початок книга мені сподобалась і знайшла відгук. Не позбавлений містицизму роман розповідає про самотність окремої людини та її намагання від цієї безвиході втекти. Адже суспільство побудоване на грі, і той, кому важко її підтримувати, або категорично міняє своє життя, або марно намагається в ній виживати. Через описи різних облич Лис ніби натякає: прибитим каменем може стати будь-хто. А тому слідкуйте за тим, щоб не потрапити в пастку, як Андрій.

Немає коментарів:

Дописати коментар