четвер, 2 липня 2015 р.

127. Going Postal by Terry Pratchett

5/5
Ви вірите в янголів? Якщо ні, то шкода, бо іноді не буває зайвим прийняти допомогу від одного з них. На щастя, Мойст вон Ліпвіґ, знатний ошуканець, обирає між вільною смертю і "янголом" Ветінарі останнє.
Скажу чесно, спершу я подивилась фільм, і він був у досить Пратчеттівському стилі, однак автор сховав між рядками значно глибшу ідею: якщо натерти скло до достатнього блиску, воно засяє, мов діамант, навіть більше за діамант.

Words are important. And when there is a critical mass of them, they change the nature of the universe.

У романі ми бачимо протистояння двох майстрів своєї справи, справи ошуканства і маніпулювання: Річера Ґілта та Мойста вон Ліпвіґа. Вони здатні одними лиш словами запаморочити людям голови і змусити грати їх під свою дудку. Вони бізнесмени. Хоча варто зазначити, що Мойст більше знається на менеджменті, аніж Річер. Роби людей щасливими, навіть якщо це просто шоу, — і справа вигорить.

It's all about a style.

А гарне шоу потребує не тільки слів, а й яскравого іміджу. Ґілт зробив ставку на самовпевненого пірата, а Ліпвіґ — на сяючого посланця богів. Як правильно зазначає Ліпвіґ, люди бачать не його, а золотий костюм і капелюха з крильцями. Виглядай, як сонце, дій, як герой, привертай до себе увагу всіма способами — люди це люблять. Вони обожнюють вірити у всілякі історії, якщо вони правильно подані. Навіть якщо вони неправдиві.

Ліпвіґ повертає пошту до життя з великим масштабом. Він знає, куди натиснути і де улестити словами, щоб все запрацювало. Таким чином марки входять у моду, з’являються люди, які надсилають листи самі собі, аби лише отримати одну собі в колекцію. Читач симпатизує герою, я особисто симпатизую йому, хоча інколи він... лякає. Бо в правильних методах прихована велика сила, яка може бути спрямована проти будь-кого. Ми живемо в світі, де повсякчас маніпулюють нашою свідомістю, хоч ми цього й не помічаємо. Гучні слова, яскраві картинки, шокуючи історії — ми раді цьому вірити, бо без цього було б нудно.

Та знаєте, що найприголомшливіше в цій книзі? Виграє зовсім не Ліпвіґ і не пошта Анк-Морпорка, а... патрицій Ветінарі. Він зробив правильну ставку — і переміг. Він виставляє себе тираном, коли це потрібно, та насправді організовує життя міста так, щоб усього вистачало: як хорошого, так і поганого. Майстер над усіма ошуканцями! Чи ж не таким має бути вдалий керівник? ;)


 'Money is not a thing, it is not even a process.  It is a kind of shared dream.  We dream that a small disc of common metal is worth the price of a substantial meal.  Once you wake up from that dream, you can swim in a sea of money.’  

'Always remember that the crowd which applauds your coronation is the same crowd that will applaud your beheading.  People like a show.'

'You should promise to do the impossible, because sometimes the impossible was possible, if you could find the right way, and at least you could often extend the limits of the possible.  And if you failed, well, it had been impossible.'

'Sometimes the truth is arrived at by adding all the little lies together and deducting them from the totality of what is known.'

Немає коментарів:

Дописати коментар