126. Наталя Савчук "Літописи Семисвіття. Книга 1: Діти переступу"
4.3/5
Книга написана у нестандартній манері: без суто лихих чи добрих героїв. Такий жорсткий міфологічний побут) Але Гадючого царя ми осідлаємо, Вражому сину пику наб’ємо, на сходинах лярв всіх перетанцюємо та ще й Лихо за поріг пустимо. Оце тобі й семилітки.
Боги та божки живуть зовсім поряд. На їхню честь справляють різні ритуали та згадують при всякій нагоді, хоча особливо на них не покладаються. Головною є Ма, чому, схоже, й панує матріархат. Чимось трипільським тут повіяло. =) Ляк та деякі інші негаразди виступають окремими персонажами. Особливо мені сподобалося, як Врода, щоб позбутися Ляку, обійняла його. Є в цьому щось символічне.
Крім того, існує певна класифікація: із володара до дужа, а із дужа в божа (якщо я нічого не наплутала, звісно). І чим сильніше стає людина, тим більшає її со-вісь і тим складніше впоратися із сімома звірами душі.
Порадувало також вживання суто українських коренів у іменах: Врода, Вабка, Гаїна, Будимир, Волошко, Лют. Окрім того, у тексті зустрічаються дивацькі, однак інтуїтивно зрозумілі слова, те ж "чула" та похідні від нього. Це додає тексту особливого шарму, а як я вже зазначала у відгуку до "Меча Арея" Івана Білика, я надзвичайно люблю подібні штуки.
Однак прикро вразила поведінка Гаїни, яка, дізнавшись правду про чоловіка та своїх дітей, задумала вчинити самогубство чи збутися їх самих. Не очікувала такого від неї, от чесно.
За сюжетом, судячи з усього, назріває якась епічна (і кривава) подія, яка переверне все вверх ногами. Тож чекаю на другу частину. Світ Семисвіття багатообіцяючий, із хорошою рекламою може розростися у щось масштабніше (хоча яка реклама у Богдана).
"Навіть божі чогось забувають, що найбільші люди все одно виростають лишень із малих дітей".
"Бо ти тепер — люддя, а йому одному в усьому Семисвітті Велика Ма дала волю. Тож роби, що маєш, Будимире, бо жоден бож не має на твою людську волю права!"
Коментарі
Дописати коментар