119. Стівен Кінг "Зона покриття"

4/5

"Виживання дуже нагадує кохання. І те, і те сліпе".

Це мій перший зомбі-апокаліпсис у книжковому варіанті (дякую друзям Наталі й Артему за рекомендацію серіалу "І мертві підуть"), тож читати було цікаво, відкриваючи для себе нову тему. Гадаю, автору було не менш приємно писати щось такого плану, бо роман по-кінгівськи захопливий — бувайте, мої розплановані вихідні! У головному герої на ім’я Клай трохи вловлюється Роландівської романтики, та й назва його коміксу співзвучна з "Темною вежею". Ще б пак, адже між виданням "Зони покриття" та останньої частини цієї серії різниці всього два роки.
Комп’ютерне обґрунтування Імпульсу і людського мозку — одна з родзинок цього роману. Як студенту з ІТ-технологій мені сподобалася напівметаформа-напівпояснення того феномену, який зринає в сюжеті. Наш мозок — це нерозгадана таємниця, тож щось таки він має приховувати. Як показує реальне життя, його справді можна програмувати, і тут нічого такого. Але телепатія та інші вияви надприродної сили, змальовані в тексті, звідкись мають братися. Чи сховані вони у тих 98% відсотках? Хтозна. Та якщо стерти наші чинні 2%, який механізм запуститься натомість? Чи буде діяти той єдиний core-рядок? Чи "зчитувач" піде далі по 98 відсотках? Питання, як і фінал роману, відкриті. Будемо сподіватися, що наш мозок справді робить дамп пам’яті і не дозволяє всіляким вірусам псувати основний текст програми.
Ще одна деталька, яка привернула мою увагу, — це алюзії на дитячі (чи не зовсім) книжки. "Аліса в Країні Див" Керрола впливає на "Зону покриття" найбільше: тут вам і сама Аліса, і інші божевільці. Чешира і Червону королеву в одній подобі представляє химерний Лахмітник з розірваною посмішкою та в кривавому одязі, який вершить суд над героями. Його вирок — вони божевільні і заслуговують на знищення. Цікаво, що ледь не так само думають про мобілоїда і вони, принаймні згодні в останньому пункті. Інша книжечка — "Чарівник з країни Оз" Френка Баума. Дорога із жовтої цегли, як відомо, ніколи не веде до місця, що вирішує всі проблеми. Це велика омана, як і маски Ґудвіна із пап’є-маше.
Однак казки завжди закінчуються щасливо, які б жахливі перешкоди не стояли на дорозі в героїв. Я не певна, чи отримав щасливий фінал син Клая, однак мобілоїди навряд чи ще довго протягнули, тож людство знову вижило. І розум, як і завше, запанував над інстинктом боротьби. Кінець.