середа, 22 квітня 2015 р.

118. Юрій Камаєв "Мед з дікалоном"

3.8/5
Інна порадила. Інна надіслала. Росаві довелося читати. =)
До того нічого не чула про цього автора (окрім як від Інни, звісно), однак тепер трохи обізнана в темі авторів міста Кременця.
Анотація, на мою думку, вкрай невдала. Кривий Омелько — я так і не зрозуміла, до чого він. Однак інші новели було приємно читати. Бачимо тут 20 століття з усіх боків, які тільки можливі: повстанці, солдати, есери, німці, звичайні люди... Сподобалося, що деякі історії мають спільних персонажів і створюють кілька поглядів на одну й ту ж саму картинку, ніби пазли ("Віденський вальс", "Зі старого нотатника").  Найбільше полюбилися дві останні новели: "Останній бойовик" і "Trinity". Вони вже більш сучасні, але логічно завершують збірку: ті часи минули, забуті сучасниками, й тепер твориться нова правда. А ще була історія про морфій, яка чомусь теж знайшла відгук в моїй душі. Певно, це все Кінг зі своїми вічними наркотиками =)

Немає коментарів:

Дописати коментар