94. Корнелія Функе "Відчайдух. Кам’яне тіло"

5/5

Сказати, що я вражена, — це нічого не сказати. Якщо чесно, то я очікувала чогось схожого на "Чорнильний світ" — хоч і з "поганими хлопцями", але доброго та світлого. Тепер я розумію, чому обкладинка така похмура: у романі не без краплі песимістичних переживань.
Однак книжка захоплива. Настільки, що неможливо відірватися, поки не дочитаєш!
Звісно, початковий вік героя вводить в оману, але потім починається! Ти потроху проникаєш у світ за старим Дзеркалом, знайомишся з його жителями і політичною картою. Там, поряд з людьми, мешкають усі наші найсміливіші фантазії. У цьому світі оживають дитячі казки, які одначе не мають щасливого фіналу і часто обертаються лихими почварами.
"Відчайдух" — це те, що називають саспенсом. Якоб сміливий, рішучий, спраглий до пригод, але й у нього є те, чого він боїться. Це вкотре доводить тезу, що сміливість — не відсутність страху, а його подолання. Ти читаєш і думаєш: "Ну як, як можна отак відчайдушно кидатися у вир небезпек?" Його персонаж чудово контрастує з м’яким Віллом, який поступово перетворюється на ґойла: обидва Відчайдухи, але по-різному це доводять.
Вразила сцена із феєю. Якоб ще той шельма! Я взагалі не розумію, як Функе вдаються такі яскраві чоловічі образи. Це ж просто ідеальний головний герой!

Відчуваю, що як і з "Чорнильним серцем", це лише пролог до масштабних подій! З нетерпінням буду чекати на переклад другої частини)


P.S. Ілюстрації, як і саме оформлення, у виданні чудові. Не книжка, а цукерочка)
P.S.S. Люди, це НЕдитяча книга! Не ведіться на казково-милу анотацію. Це вже аудиторія YA (старших підлітків, молоді).