вівторок, 3 червня 2014 р.

86. Стівен Кінг "Доктор Сон"

4/5
Це все "Надприродне", що мене різко потягнуло на Кінга) Ну, що я можу сказати? Цікавезно!
Вкотре переконуюся, що Кінг — чортів майстер інтриги. Тобі доводиться читати півкниги, поки почнеться найцікавіше, але від цього не стає нудно, тільки більше засмоктує.
Дуже вдалий хід з АА. Люблю теми про внутрішню боротьбу. Це не дає мені забувати, що треба з собою боротися. Кажуть, що нас завжди тягне до книг про те, чого нам не вистачає. (Ем, і я не п'ю, це я взагалі про силу волі :3)
"Куди б ти не вирушив, себе завжди забираєш з собою". 
Від себе не втеки  — і це правда. Ніщо не змінюється в одну мить, боротьба іде кожного дня. І цю істину можна припасувати не тільки до залежності від алкоголю.
Після прочитання "Сяйва" усім цікаво, що ж сталося врешті-решт з хлопчиком та його матір'ю. І Кінг подає нам історію, яка трохи розчаровує. Принаймні мені було сумно через те, що стало з Денні. Хоча важко звинувачувати його в тому, що він хотів забутися. Життя, яке кожен день обертає на кошмар, не кожен зможе постійно витримувати. Тому я рада, що він натрапив на АА і витримав. Все ж, деякі речі неможливо побороти без сторонньої допомоги. Самоконтроль — така штука, яка без постійного підживлення швидко дає збій.
(До речі, ця тема не раз проскакує у Кінга. Тільки уявіть собі, як сильно своїми романами він збільшує собі силу волі! Ще й гроші за це заробляє :3)



А тепер до ТВ. ТВ — і тут ТВ, як же я люблю цю серію! =) Життя — це колесо, і "Доктор Сон" — яскравий приклад такого колеса. Дені повертається до початку, "Оверлука" і свого батька, до такої ж дитини, якою він колись був. Все у світі взаємопов'язано, це чортове ка)) Пробачте, мене дуже радує, що тут є натяк на ТВ=)

Хтось із читачів-кінгоманів скаржився, що автор занадто просто злив Правдивий Вузол. Але я не думаю, що Кінг за мету ставив тут боротьбу "хороших хлопців" і "поганих хлопців". Наскільки я можу судити, Кінгу це взагалі не властиво. Члени Правдивого Вузла були самовпевнені, і вони за це поплатилися. Отак просто. Їх вполювала сімейка Торренсів, якій їм не пощастило перейти дорогу. А Торренси, як ми вже знаємо із "Сяйва", монстри ще ті.

Загалом, книга чудова. "Сяйво" і "Доктор Сон" — різні книги, але по-своєму чарівні (якщо таке слово можна вживати у цій ситуації). "Доктор Сон" більш динамічний, і тут нічого дивуватися. Кінг за стільки років напрацював чималий досвід, щоб навіть читачу, який не знайомий з його творчістю, було цікаво взяти до рук "Доктор Сон".

 __________________________________________________________________________________

Через "Сяйво" та "Доктор Сон" я, власне, і вступила до КСД.  Там рідко буває щось нормальне, але нехай. Мама виписує собі рецепти, тож можна спокійно чекати наступного перекладу Кінга)

Немає коментарів:

Дописати коментар